То є частина кореня. Вість —> вісч- —> вішч-.

Я би не приписав то, якби не повагався й провірив в Горосї. Тамошнїй етимолёгічний словничок глянь.

До річи, *вѣдть > вѣсть > вість~висть~віесть.

Гм. Дійсно, бачу. Під статтею "відати" дано подоби з "-щ-", як от "сповіщати", "заповіщати", "звіщати", "обвіщати". Та нашому тлі перехід "вістити" в "віщати" повністю можливий. Гадаю, шо "віщати" в значенні "говорити, радитись" (як от в моск. совещаться) може бути церковним словом, але "віщати" в значенні "вістити" може бути й рідним.

Еге, цїкаво.

<"віщати" ... бути й рідним.>

Ne mogeity a e.

<в значенні "вістити">

Tô e istê slovo.

У мові використовують пліткар, балакун і брехун. Не чув, щоб когось називали верзуном. Застаріла тяма від "верзти" може бути про того, хто виверзає, верзе слова. У вас непостійні вимоги... Про синє чорнило ви відгукнулись приємно, то чому верзун у цій тямі бути не може, коли іншої не користають?
goroh.pp.ua: Верзти

Верзти — це плести. Негативна ознака набута вжитком слова. Тим самим ужитком її можна позбутись, користаючи плетун (верзун) у якості диктора.

Наприклад, "гострий" використовують у значенні "пекучий", а не тільки такий, що може різати і колоти.
Ви ж не доказуєте, що перець не гострий, а круглий і безпечний.

Ото же би й воно. Первинне значення того слова є "плести", а звідти "плести язиком". Ні слово "верзти", ні його тяма не є застарілими. Та навіть якби й були, то як "верзти" тягне до "dictare"? Викинути будь-яке виразне забарвлення того слова й перетворити його на звичний синонім до "говорити"? Складно таке бачу. Латинське слово має первинну тяму говоріння й жодного виразного забарвлення в ній нема. Я навіть не певен, шо слова "говорити", "казати", "мовити", "балакати", чи "ректи" повністю підходять для передачі лат. "dictare", де там говорити за "базікати", "патякати", які, принаймні, мають первинні тями мови, а куди далі від них "плести", "верзти", "молоти", чи "ляпати", які здалеку торкаються мовлення.

Погоджуюсь. Але не вважаю, що для перекладу треба користатись тією ж етимологією (походженням), що і першотвір. Якщо там було походження від цифри 12, то не обов'язково вставляти слово дванадцять. Тільки це зауважу. Головне, щоб слова означали одне й те саме.

Наприклад, якщо першотвір походить від Хроносу, а в мові є корінь час, то нічого, що не буде згадування богів, чи, що буде навним згадування годин. Бо це різні мови.

З цим я згоден. До творення слів треба завжди підступати зі своєю головою рідного мовця, а не лише начисто, без міркування, перебивати з іншої мови.

Якщо слово диктор є таким особливим і святим, що його ніяк не можна порушити українським перекладом з іншим походженням, то просто користайтесь словом диктор. Бо говорити, казати, мовити, оповідати та інші — не відповідають dictare.

Та ні, треба шукати переклад. Як на мене, то дієслово "ректи" найкраще підійде для цього словотвору. Тільки тре подумати добре.

Те саме, що й оратор — речник. Хоча, промовець для оратора підходить краще.

»Але не вважаю, що для перекладу треба користатись тією ж етимологією (походженням), що і першотвір.«

Tac i vuixodeaty 'dictori-verzouni' ta 'dictori-xliapayla'.

БАЗІ́КА и, ч. і ж., зневажл.
Той, хто любить багато говорити
=>
термін «диктор» походить від латинського dictore «часто говорити, повторювати».
Більш промовисто вже не можу

"Повторювати" це не "базікати", промовистіше не можу. І навіть "часто говорити"
Не кажучи вже що диктор не базікало

Самі ж процитували що зневажл., навіть самі показали що це з "хляп", чи тільки чужий словорід треба вивчати?