То є частина кореня. Вість —> вісч- —> вішч-.
Я би не приписав то, якби не повагався й провірив в Горосї. Тамошнїй етимолёгічний словничок глянь.
До річи, *вѣдть > вѣсть > вість~висть~віесть.
Гм. Дійсно, бачу. Під статтею "відати" дано подоби з "-щ-", як от "сповіщати", "заповіщати", "звіщати", "обвіщати". Та нашому тлі перехід "вістити" в "віщати" повністю можливий. Гадаю, шо "віщати" в значенні "говорити, радитись" (як от в моск. совещаться) може бути церковним словом, але "віщати" в значенні "вістити" може бути й рідним.
Еге, цїкаво.
<"віщати" ... бути й рідним.>
Ne mogeity a e.
<в значенні "вістити">
Tô e istê slovo.
У мові використовують пліткар, балакун і брехун. Не чув, щоб когось називали верзуном. Застаріла тяма від "верзти" може бути про того, хто виверзає, верзе слова. У вас непостійні вимоги... Про синє чорнило ви відгукнулись приємно, то чому верзун у цій тямі бути не може, коли іншої не користають?
goroh.pp.ua: Верзти
Верзти — це плести. Негативна ознака набута вжитком слова. Тим самим ужитком її можна позбутись, користаючи плетун (верзун) у якості диктора.
Наприклад, "гострий" використовують у значенні "пекучий", а не тільки такий, що може різати і колоти.
Ви ж не доказуєте, що перець не гострий, а круглий і безпечний.
Ото же би й воно. Первинне значення того слова є "плести", а звідти "плести язиком". Ні слово "верзти", ні його тяма не є застарілими. Та навіть якби й були, то як "верзти" тягне до "dictare"? Викинути будь-яке виразне забарвлення того слова й перетворити його на звичний синонім до "говорити"? Складно таке бачу. Латинське слово має первинну тяму говоріння й жодного виразного забарвлення в ній нема. Я навіть не певен, шо слова "говорити", "казати", "мовити", "балакати", чи "ректи" повністю підходять для передачі лат. "dictare", де там говорити за "базікати", "патякати", які, принаймні, мають первинні тями мови, а куди далі від них "плести", "верзти", "молоти", чи "ляпати", які здалеку торкаються мовлення.
Погоджуюсь. Але не вважаю, що для перекладу треба користатись тією ж етимологією (походженням), що і першотвір. Якщо там було походження від цифри 12, то не обов'язково вставляти слово дванадцять. Тільки це зауважу. Головне, щоб слова означали одне й те саме.
Наприклад, якщо першотвір походить від Хроносу, а в мові є корінь час, то нічого, що не буде згадування богів, чи, що буде навним згадування годин. Бо це різні мови.
З цим я згоден. До творення слів треба завжди підступати зі своєю головою рідного мовця, а не лише начисто, без міркування, перебивати з іншої мови.
Якщо слово диктор є таким особливим і святим, що його ніяк не можна порушити українським перекладом з іншим походженням, то просто користайтесь словом диктор. Бо говорити, казати, мовити, оповідати та інші — не відповідають dictare.
Та ні, треба шукати переклад. Як на мене, то дієслово "ректи" найкраще підійде для цього словотвору. Тільки тре подумати добре.
Те саме, що й оратор — речник. Хоча, промовець для оратора підходить краще.
