Лютченка звали Федір Семенович, але дружина .. перейменувала його на Федра, вимовляючи це ім'я з особливим французьким прононсом. (Ю. Мокрієв)
Французький прононс був у нього непоганий. (Ю. Смолич)
Мсьє Шарль, дізнавшись, як його пошили в дурні, розгнівався не тільки на четвертий клас, а й на всю Охтирську гімназію і раз у раз вигукував з французьким прононсом “больван!” – одне з небагатьох слів свого убогого російського лексикону. (Б. Антоненко-Давидович).
+
—
Надтяма/гіперонім
Чи конче потрібен підутямок саме для французької вимови? Звучить як іронічна назва, яку можна вжити для сміху, але якщо без цього, то можна безболісно замінити на «[французька] вимова»
Якщо для сміху, то гугнявка, якщо так, то гугнява