Вимова: {ɪˈzmɒwznɪβ̞o ~ ɪˈzmɒwznɪwo ~ ˈzmɒwznɪβ̞o ~ ˈzmɒwznɪwo}.
Творено чепенем *-i-u- + *-o- (<-iwo/-иво>) іменників значення сприяння дії чого від дієслова izmolzniti (*iz-mulz-yn-i-ti) "творити емульсію", від *iz-mulz-yn- "якости емульсії, як емульсія, прикметник від іменника значення емульсія", від іменника izmolzy (*iz-mulz-y-; див. емульсія) "емульсія".
Вимова: {ɪˈzmɒwznɪk ~ ˈzmɒwznɪk ~ ɪzmɒwzˈnɪ͡ɘk ~ zmɒwzˈnɪɘ͡k}.
Творено чепенем *-ik- від прикметника *iz-mulz-yn- "якости емульсії, як емульсія, прикметник від іменника значення емульсія"; проче див. тут під izmolzniwo.
Ізмулзнік?
У змінці під словом є дано вимову.
Ну ɪ це і, w це в, ɒ це либонь а, виходить і'змавзнік?
Для особливо обдарованих, які радше пишуть, ніж читають:
[ɪ] — en.m.wikipedia.org: Near-close near-front unrounded vowel;
[w] — en.m.wikipedia.org: Voiced labio-velar approximant;
ɒ — en.m.wikipedia.org: Open back rounded vowel;
ɘ — en.m.wikipedia.org: Close-mid central unrounded vowel.
У вас либонь мало друзів, коли ви старим людям з поганим зором, та ще й виросшим в радянському союзі готові кидати докір про "особливо обдарованість" лиш тому, що вони не можуть прочитати вашого письма.
Ви ще людям з вадами слуху киньте ремст, що вони, дибіли, не розрізняють ɪ та i. Або німим, що вони не можуть правильно вимовляти алофони фонем. Дуже увічливо з Вашого боку. Так і бачу, як люди тягнуться до Вас і Ваших мислів.
Годі є Вам пускати на мене маніпуляцію чуттями про Ваш вік и зір. Людину глухонімої моя змінка з вимовою не чепає в принципі. А Ви, мігши легко копіювати знаки МФА з моєї змінки в Вашу змінку, могли замість розводити незадоволення, так само копіювати ті знаки в Google, найшовши там легко повно аудіофайлів їх вимови.
Бо пиха й гординя комусь страшно боронить написати внизу кирилицею.
А звуки мені мало подарили. Прослухав ще раніше Ваше був "ɒ" і не тямлю, де ви таке знайшли в Україні, ніколи в Наддніпрянщині не чув такого дивного звуку, он у переліку мов навіть українську мову не подали на тій сторінці, і навіть на сторінці "Українська фонетика" немає "ɒ".
До чого є тут "Наддніпрянщина"? "Не чув" – а Ви ручите за свій слух? Що Вам звуки "подарили"? Не розумію.
Тоді чому навіть на сторінці "Українська фонетика" не вказано той звук серед переліку звуків української мови?
На якій сторінці "Українська фонетика"? Вікіпедії?
"Навіть на сторінці..." – не смішіть, ціла україністика є сама латана хила хата, не то бредні з Википедиї.
Ото там пишуть:
"Засоби милозвучності української мови:
1. спрощення в групах приголосних (уникнення збігу приголосних)"
— руська мова ряснить словами з по кільку приголосних по собі, ни трохи не казячи милозвуччя мови. Зате, про голосні поруч, які творять зів (hiatus), и казять милозвуччя мови, ни слова. Навпаки, пишуть дурню про "велику кількість голосних звуків" яко про те, що спіє ("сприяє") милозвуччю. Купи голосних ге <мала у оці> – {аuo}, <ті і інші> – {ііі}, <коли і у одного> – {ɪiuo}, що можемо бачити нині скрізь є все крім милозвуччя.
"3. дзвінкі приголосні не озвучуються" — ??? Хто то писав, читав, що пише?
"5. голосні не втрачають якісних і кількісних показників" — Неправда. В руській мові /u/ після голосного стає [w], а /ɪ/ після голосного стає [j], тож, їх словами, таки "втрачає кількісний показник" (голосний повний коротшає в апроксимант). А, на пр., /о/ стає {o̝}, а /ɛ/ стає {ɛ̝~e} перед складом з голосним високим: [і, u, ...], /ɑ/ по "мякім" приголоснім стає {æ}, без наголосу – {ɜ}, а по "твердім" приголоснім без наголосу /ɑ/ стає {ɐ}
– все те є зміна "якісного показника".
"Проте в українській мові немає коротких зредукованих голосних, ненаголошені голосні, так само як і наголошені є звуками повного творення." — Що'м'уже писав више про міну /u/ в [w], /ɪ/ в [j] – то й є "редукція". Хто то писав, явно метав ("проєціював") редукцію питиму вятській мові на мову руську – а вже, такої редукції руська не знає, проте редукцію ділять на кількісну та якісну (питима вятській, ягельській, словінській), а кількісна редукція є руській таки дуже питима.
Що до {ɒ}, про яке там не пишуть, ясна річ, атьже вони переказують переказ переказів тої самої байки, браної на віру, про "шестифонемну систему голосних в укр.м.". В истоті, що голосних фонем є в руській більше ніж у двічи від шести, є доведено звукописьми мови носіїв говірок линських ("західних") країв, що відомо бережуть первісні фонеми (С. Николаїв та кряга з Института словйянських мов та балканства; 1996). Там є показано що в руській мові є різниця між вимовою <о>, що йде з друс. <о>, та <о>, що йде з друс. <ъ>, де перше є явлено звуки вужчими, часто двоїтими аж троїтими, з елементом {ʷ ~ ʊ̯} на початку: {ʷo ~ ʷɔ ~ ʊ̯͡ɒ ~ o̯͡ɔ ~ ʷo͡ɒ ~ ʊ̯o͡ɒ ~ ...}, доки друге є – крім перед *l=[w] – явлено звуки ширшими, також часто двоїтими: {ɔ ~ ɒ ~ ɔ͡ɒ ~ ...}.
Так.
⟨[ɪ] — en.m.wikipedia.org: Near-close near-front unrounded vowel;
[w] — en.m.wikipedia.org: Voiced labio-velar approximant;
ɒ — en.m.wikipedia.org: Open back rounded vowel;
ɘ — en.m.wikipedia.org: Close-mid central unrounded vowel.
⟩
Измавазник якийсь тоді виходить.
"Измовзник". Ніби в західних говорах те о вимовляють ближче до "а".
Добродію Єлисію, якби ж Ви завжди писали кирилицею, щоб ми всі легше розуміли.
"Неправда. В руській мові /u/ після голосного стає [w], а /ɪ/ після голосного стає [j], тож, їх словами, таки "втрачає кількісний показник" (голосний повний коротшає в апроксимант). А, на пр., /о/ стає {o̝}, а /ɛ/ стає {ɛ̝~e} перед складом з голосним високим: [і, u, ...], /ɑ/ по "мякім" приголоснім стає {æ}, без наголосу – {ɜ}, а по "твердім" приголоснім без наголосу /ɑ/ стає {ɐ}
– все те є зміна "якісного показника"."
А можна джерело?
Там же, наприклад, указано, що А під наголосом після твердого — ɑ, без наголосу — ɑ̽, після м'якого під наголосом — ä, без наг. — ɐ. Я розумію, що ці дані не дуже точні, та все ж невже А (позн. Я) під наголосом після м'якого настільки передній, що аж æ? Мені здається, він середній, або, щонайбільше, між (ненапружений передній), але щоб аж передній?
А після м'якого без наголосу? Невже піднімається аж до ɜ?
І можете, будь ласка, проводиться даними про "різні І", "різні И" й "різні О"? Де засвідчено, де поширено, звуцька/звучинна різниця