»завжди є чуже«

@Wasd

Nie. Tó e, cyto naimenche, nepèuno. Pisau eimy o tœmy ouge inde. Pratvar e *(za) wyx-y-dons(/dois), cde *x pered *y dasty /ʃ/, otge */zɑ•u̯ʃ.ˈdɘ̞ ~ ˈzɑ•u̯ʃ.dɘ̞/ → [zɑ̝͡wʒˈdɘ̞ ~ ˈzɑ̝͡wʒdɘ̞/, i e naiblizye tvarœm ceixscomou ta slovaçscomou — ‹vždy› ← **‹všdy›. Na opacui, leadscue ‹zawsze› ne e tó gerélo rousscoho ‹zauxydui›. Ou leadscoho ‹zawsze› e /ʃ/ leaxo-morauscuy œdguib *x po "y — *wyxo, *wyxu → lead. ‹wsze› [fʂɛ] "use" (tacoge d.-lead. ‹wiesz› /vʲɛʃ/), ci ceix. ‹vše› [fʃɛ] "use (all, everything)", proti rous. ‹use› /uˈsɛ, u̯ˈsɛ/ (‹uesy› /(uˈ)ʋæs(ʲ)/).
Popri /ʃ/ u lead. ci ceix. ‹wsze›, ‹vše›, u ceix. ta slvç. ‹vždy› ta rous. ‹zauxydui› e [ʒ] ( ← */ʃ/ peréd /d/) ne tomou ceomou u ‹wsze, vše›, ale ceréz *y po *wyx- — *wyx-y- + *-dons/-dois.
Otó, na pr., tvar ‹zauxe› /ˈzɑwʃɛ/ bui dieystvno boü cerpan yz leadscui, atge rousscoiõ e pràvilnuy (the regular) tvar ‹za use› /zɑ.u.ˈsɛ/ [zɑ̝͡wˈsɛ] — *za wyxo, ale pro /zɑ.uʃ.dɘ̞/ [zɑ̝wʒdɘ̞] tacue pripoustcheigne e u póunie zayvo. Mogemo iz pèunœsttyõ moúviti o *-y- meidj *wyx- ta *-dons/*dois, otge o *wyx-y-dons/dois, tomou cyto *wyx-d- bui ne moglo bouti u jadnie slovianscie móuvie, natómiesty bui boulo *wys-d-, i tacuy tvar e diestvno viedœm pro serbo-xorvatscõ móuvõ — ‹vazda› ← *wys-da. Inchami slovami, mogé bouti bõdy *wys-d- a tocdie bui rousscoiõ boulo cytosi rodou ‹uesda, uesdui› /(u.ˈ)ʋæs.dɑ, (u.ˈ)ʋæs.dɘ̞ ~ (u.)ʋæs.ˈdɑ, (u.)ʋæs.ˈdɘ̞/ abógy tacui *(za) wyx-y-dons(dois) /(zɑ).uʃ.dɘ̞/.

Олисію, а чому гадаєте, що там був саме *ь? Чому одкидаєте думку про лядський рід із прасл. *vьxъdy → праляд. *vьšьdy з західнослов'янським рефлексом третього м'якчіння?

Цікаво, Єлисію, дякую. Я був на толоці писав з приводу -и в родовому, чи не могли б висловити свою думку щодо того там?