Ну що сказати. Реву та стогну в голосину, але проголосую за.
Додано: у мене кличний на «-іху»
😝😝😝🤦♂️🤦♂️🤦♂️
Що Вас дивує ?
згоден із добродієм Ковтуненком, бо природніше звучать "Редріху" та "Редоре" (порівняйте з "Генріху" й "Федоре")
Я розумію, що ви звикли до на даху/даху, у будинку
Але все ж на дасі/даше, у будинці/будинче (так, запозичені корені, проте наглядні приклади)
Уявіте: у дому(і) я живу, у продажу(і) 5ть ля ля
Сподіваюсь на цих прикладах ви зрозумієте недолугість користання давального відмінка замість місцевого та кличного
Про Редоре/Редере, я припускаю можливість ере, але написати не можу бо місця нема
А твір Федір →Хведір не правильний, бо пішов від московської транслітерації де звук th переплутали з f, має бути Тедір
»А твір Федір →Хведір не правильний, бо пішов від московської транслітерації де звук th переплутали з f, має бути Тедір«
Godie e prõditi blõdui.
Придрих
Згадуєть ся в видї ‹Фридрихъ› від кінця давнеруської доби, й протягом усеї старовкраїнської. Мій гад є вож хотя би в частинї тих писань, дїйсна мова ‹ф› є не [f](/ɸ̞/)а /p/, як у йних словах из ‹ф› раннего роду. Пор. писання ‹Стефанъ› у давнеруських памятках, из рїдчими відмїнами як ‹Степанъ›.
Bedrix
/ˈbɛdrɪx/
Cerez céixscõ (‹Bedřich› /ˈbɛdr̝ɪx/), œd daunieychoho *‹Bredrix› yz pragermanscoho *Friþurīks, iz slovian. *br-dr- → /b∅-dr-/, pri cémy /ɛ/ e ròzoumieti he *y ( = *‹ь› bóugariçui) yz corotcoho pragermanscoho *i, otge bóugariçeiõ *‹Брьдърихъ› → *‹Бьдърихъ› → ‹Bedrix› /ˈbɛdrɪx/. Cyto do pragerman. *f → slovian. /b/ porœunayte iesce: niem. Freising → slovien. ‹Brižinje›, lat. ‹(con•)firmatio, -are› → céix. ‹biřmování, biřmovat›.
Mirvolód
/ˈmɪrwɔlod/ [ˈmɪ͡ɘrwɔɫʷod]
Cerpane znacéingne pragermanscoho *Friþurīks "peace ruler", → "cto miromy (sb. mirno) volodé" → *Miru-voldu → ‹Mirvolód›.
Авжеж, Мирволод Енгельчук 🤦♂️🤦♂️🤦♂️
А як же Фільдріш аль Мирченко значно краще звучить 👍
