Ще не було
«Ще не було»
↑ sam verx
Добродію Єлисію. Я нещодавно, окрім того, що було, звернувся до добродіїв упорядників з проханням зробити так, що якщо хтось додає переклад А, не можна було додати подвійний переклад А, Б. Я все сказав правильно: перекладу "тлець" тут немає. Тільки "tleç
,
telç-"
Добродію Єлисію, дуже Вас прошу, і, думаю, багато людей приєднаються до мого прохання: багато Ваших перекладів -- найкращі, і вони мусять бути не в коментарях, а на вершині перекладів із найбільшою к-тю голосів.
Словотвір же існує для того, щоб додавали переклади, голосували за них, читали їх і використовували. Ви ж згодні?
Будь ласка, пишіть хоча б переклади до основних кирилицею
⟨багато Ваших перекладів -- найкращі⟩
Ну не лукавте, найкращі переклади майже завжди тільки Ваші))
Иначе Ви б не ліпили довжезних покручів, а хоч трохи би змоглися у підхід п. Єлисія до словотворення/пошуку відповідників.
"⟨багато Ваших перекладів -- найкращі⟩
Ну не лукавте, найкращі переклади майже завжди тільки Ваші))
Иначе Ви б не ліпили довжезних покручів, а хоч трохи би змоглися у підхід п. Єлисія до словотворення/пошуку відповідників."
Якраз я ніколи не казав, що саме й тільки мої переклади найкращі.
Багато перекладів Добродія Єлисія найкращі, це правда, і прикро, що вони гниють у коментарях.
Як би смішно це не було, якщо дуже перебільшити, то гарний приклад "дошістнадцятогостоліттязанесенорості": я намагаюся передати значення щонайточніше, тому часто слова довгі.
Не в усьому мої погляди збігаються з поглядами добродія Єлисія, зокрема в словотворенні: я проти викопування з могил, уживання значень, які корені мали 700+ років тому й давно втратили й блищькі до тих значення.
Тоді чому Єлисієві переклади кращі за Ваші, якщо він "викопує з могили" слова? Просто порівняйте його слова зі своїми, чи не здається Вам, що Ви щось не те робите?
⟨я намагаюся передати значення щонайточніше, тому часто слова довгі⟩
Так а нашо? Хіба Ви мови не розумієте? (так, не розумієте)
Від "плавЛення"
«Від "плавЛення"»
Tô gadax. Ta tô e bzdoura.
U ‹plaulên› /ˈplɑwlɛn/ e /-wlɛn-/ iz *-y- */-j-/ u *-u-y-e-n */-w-j-ɛ-n-/ → /-wʎɛn-/ → /-wlɛn-/, se bui, /-l-/ ← */-j-/ e düigeno lixie gõbnomy prigòlôsnomy pèrêd */-j-/ (*y) ta pèrêd gòlôsnomy (uclioucyno *u ta *y). E ròzouméti cyto */-j-/ *y → /ʎ/ → /l/ meidyu gõbnomy prigòlôsnomy ta gòlôsnomy e tô ge *y hi → */ʲ/ meidyu prigòlôsnoma pèrêd gòlôsnomy crœumy *u/*y, ci */ə/ meidyu prigòlôsnoma pèrêd *u/*y. U Vasyeimy slové e ‹e› cuiriliçui ouge *y u *-ykos → /-ət͡ɕ/, tomou isce eidno *y → /ʎ/ → /l/, pœdnosestyi ("suggesting") *plau-y-yk- e tam zaivo.
Porœunaite isce, prous. *georau-y-os — *y meidyu prigòlôsnomy /w/ ta gòlôsnomy — → rdrous. /ʒorɑwˈʎᵊ/ → rous. /ʒo̝rɑβ̞æʎ ~ ʒurɑβ̞æʎ/ (/ʒurɑwˈʎa/ — /-wʎa/ ← *-uya), ale prous. *georau-yk-os da u rousscé /ʒurɑˈβ̞æt͡ɕ/, ne /ʒurɑˈwlæt͡ɕ/.
Кажу чесно: хочу прочитати
Основна концентрація фтору в організмі людини присутня саме в зубах людини (до того ж зараз ледь не кожен знає, що фтор є складовою зубної емалі через рекламу зубних паст, ополіскувачів тощо, але се не головне). Те , що фтор займає таке важливе місце в формуванні зубів - навряд чи зміниться, а подивившись на сію назву елементу, одразу буде зрозумілий ізрій слова та постане твердий в'яз із "зубами", що дасть змогу легко зразу запам'ятати назву та біологічне значіння елементу.
Продовжуючи ряд "водень, кисень".
П.М. Либонь краще утворити назву, йшовши від хімічних властивостей флуору, що він є найбільш електровід'ємним (електронеґативним) елементом, найбільш активним неметалом, та поки не знаю як се втілити з погляду словотвору.
Стрічи ("мотивація") знаком "из чого стоїть зубовина" пре ("суперечить") тому, яко перво бі fluor знано. Оже fluor є в зубіх, знано є що йно від середини (40-их) ХХ-ого віку. Перво же бі flour знано користавши з його льжити плавлю круши – тим и є стрічено ("мотивовано") ймя латинське fluor "течи, плити" => "що плавить, лівить плавкість/плавлю", "мякшить", "рідить". Имя φθόριο бі стрічено на то же ("в подібний спосіб"), ино не знаком "плити/течи=>плавити/мякшити/рідити", а знаком "тлити/рушити" => "рушити/мякшити/рідити твердість круши", а не => "тлити-нищити".
Що ("щодо") знайомости слова/корене в имени тями, я'сми проти глядіти йно серед знайомих/частих нині корін, по перше бо корін тих на всі чуджі слова не стане, по друге, деяка дрівність/рідкість корене є ліпша про черствість тям віди.
—
PS: Ино'сми бачив у вятській бі давніше в ході слово <плавик> за CaF2, fluorite; бі ль у вятській, слово те є тако же дуже добре, тякне бо вірно стоту первісного користання з флуору – плавити (рідити/мякшити) круш.
"Имя φθόριο бі стрічено на то же ("в подібний спосіб"), ино не знаком "плити/течи=>плавити/мякшити/рідити", а знаком "тлити/рушити" => "рушити/мякшити/рідити твердість круши", а не => "тлити-нищити".
Ви сими словами протирічите описові, який Вами й був писаний:
"Твар фтор є від дгр. φθορά “деструкція, нищення, тління”), за корозивну дію гідрофлюорової кислоти."
А флуоридна кислота до плавлення металів не тягне взагалі.
Ваша відміна, насправді, теж суперечить "яко перво бі flor знано".
За дрівні корені я стою як и Ви, лишень доречно використані.
Ваші слова про доречність мотивації творення слова яко латинською та московською суть слушні, якщо додасте слово від "плавити (рідити/мякшити) круш", то я за нього віддам голос.
Про користання з його в плавлі круши пише ягельська Википедия. И про їдкість тако же пише.
Єлисію, не знаю, де Ви в ягельській Википідії побачили таке, бо для мене се є безглуздя, щоб летка кислота використовувалася в плавці металів. Може Вас ізбило се:
"The electrowinning of aluminium relies on the electrolysis of aluminium fluoride in molten cryolite. Several kilograms of HF are consumed per ton of Al produced." Але якщо написано, що "HF are consumed" се НЕ значить, що її використовують прямо для плавки металу. Мається на ввазі, що певна кількість HF піде на вирібництво кріоліту, що є необхідний для зменшення температури плавлення алюміній оксиду за допомогою розчинення останнього в розплаві кріоліту, щоб полегшити проведення електролізу.
Тобто знову ж, в'язати назву флуору зі "знищенням, руйнуванням" "за корозивну дію гідрофлюорової кислоти" або ж за те, що флуор є найбільш активний неметал є НЕДОРІЧНО.
На відміну від в'язу з "плавити (рідити/мякшити) круш", про що вже було писано раніше.
Не то, а се:
<Fluorite, the primary mineral source of fluorine which gave the element its name, was first described in 1529; as it was added to metal ores to lower their melting points for smelting, the Latin verb fluo meaning "flow" gave the mineral its name.>
Ну й до чого тут флуоридна кислота?
До того, що в такій формі є перший відомий досвід з тим елементом.
"Перво же бі flour знано користавши з його льжити плавлю круши – тим и є стрічено ("мотивовано") ймя латинське fluor "течи, плити" => "що плавить, лівить плавкість/плавлю", "мякшить", "рідить"."
Але назва "fluor" має таку назву не завдяки флуоридній кислоті: "In 1529, Georgius Agricola described fluorite as an additive used to lower the melting point of metals during smelting. He penned the Latin word fluorés (fluor, flow) for fluorite rocks. The name later evolved into fluorspar (still commonly used) and then fluorite."
Але се не є головне. Головне, що творити назву даного елементу від "плавити (рідити/мякшити)" є набагато влучніша (а як ви гадаєте, що слід передавати традицію, то й назва "флуор" є давніша за "фтор").
<Але се не є головне. Головне, що творити назву даного елементу від "плавити (рідити/мякшити)" є набагато влучніша (а як ви гадаєте, що слід передавати традицію, то й назва "флуор" є давніша за "фтор").>
Нісми проти.
По-перше, від "плисти" (флуор). По-друге, "плавити" ("плавикова кислота")
Вимова: {tlæt͡ɕ}, {tɛ̝lʲˈt͡ɕ-, tɛ̝lʲˈt͡s-}.
Пратвар: *tyl-yk-os; від корене *tyl- у <тлити>, друс. <тьлити> "руйнувати, нищити" й под. (див. http://oldrusdict.ru/dict.html# слова на тьл-, в т.ч. <тьлити>, звісно крім <тьло> й слів з ним вязаних, бо то є від иншого корене).
Вибір саме сього корене є тому, що в друс. пам'ятках словам з коренем *тьл- "тлити, нищити" відповідають слова грецькі з коренем φθορ-.
По-моєму, калька недоречна, хоча слід ще придивитися.
Розумію що то є калька, та ту йде й о традицію. Дуже тяжко буде без кальки тут ити з мотивації з нуля.
Тяму "калька" є даві ("останнім часом") брано ("ставлення [до неї] є") ге що зле ("негативне", "має негативну конотацію"), на ділі ж ("та насправді") у самій "кальці" не'ма злого нич, из перва ("апріорі").
Згоден, що калька != щось погане зразу ж, але кальку зробити завжди встигнемо, а краще спочатку спробувати придумати слово питоме, що чітко відображає значіння тями, бо часто калька крім "традиції" нічого не дає. Проте се не той випадок, калька недурна. Але! Я проти мотивації творити назву елементу від кореня, що є в слові зі значінням "нищити" (ще й до того ж, слово зараз є невідоме, тому який смисл у ньому є закладено невідомо буде, так само слід лізти гледіти етимологію, як і з черпаною назвою, тоді нащо воно тереба?), бо даватиме хибне в'явлення про елемент, його властивості, бо наразі відкрито безлич сполук із флуором, які нічого не "нищать", а фторидна кислота не є чимось надважливим. Тому гадаю, що як давати вже питому назву елементові, то творити її від хімічних властивостей (ну або фізичних, якщо вони дуже вже особливі) або від простих речей, у хімічному складі яких присутній цей елемент.
«ще й до того ж, слово зараз є невідоме, тому який смисл у ньому є закладено невідомо буде, так само слід лізти гледіти етимологію, як і з черпаною назвою, тоді нащо воно тереба?), бо даватиме хибне в'явлення про елемент, його властивості, бо наразі відкрито безлич сполук»
Oto i dobré e cyto nuiné zastarélo e: cêny ne xotiemo "novomóuvõ bez rodou". I nacy e gleadéti istoslœuïe? Xuiba gleadete istoslœuïe slœu ‹zòlôto›, ‹syréblo›, ‹médy› bouti pèuen cyto vérno i tocyno œdguibaiõty nuiné védomui pitimosti six crouxiy? Otoge.
—
За письмо
Добродію Єлисію, а чому "Вимова: {tlæt͡ɕ}", якийсь "тляч"? Чому Ч, а не t͡sʲ, чому æ, а не звич. звук Е?
Ч = t͡ʃʲ ~ t͡ʃ ~ ʈ͡ʂ; ≠ t͡ɕ
От я й питаю. Чи то Ц, чи то Ч, але ні те, ні інше
[t͡ɕ] - поширена вимова на заході. Але чому саме це здійснення взяте за взірець я не певен.
Добродій Єлисій дуже любить усе західноукраїнське. Я промовчу, занадто чи ні
»Ч = t͡ʃʲ ~ t͡ʃ ~ ʈ͡ʂ; ≠ t͡ɕ« — decto teamity tout ge.
»[t͡ɕ] - поширена вимова на заході. Але чому саме це здійснення взяте за взірець я не певен.«
Tac, na Zaxodé e taca uimóuva, ta ya tac znaciõ ne tomou. Poyasniõ.
Zuõcopèrepisy mogeity bouti õzca ci yaco moga tòcynéixia — 'zueacyna/phonetic' a mogeity bouti xiroca ci zagalna — 'zueacymeinna/phonemic'. Drougâ ne métity œddati tocyno zuõcénïe ale samo 'cèreslo/character' zuõca. Tóuc u tòcyné pèrepisi e iz ocrema pri opisé zuõcénïa ci uimóuvui slœu stòrônçœum/inozeimçœum. O istocy, u cinnœy slœuniçé dœunscoyui móuvui naidete pèrepisy ‹Tt› na poceatcou slœu he /t/, ta u déystvnosti /t/ na poceatcou slœu u dœunscé zuõcity he [tsʰ]; e i zuõc [t ~ d̥] na poceatcou slœu ta tô e /d/ — na pisymé ‹Dd›. Ôtge, slova ‹dansk› "dœunscuy" ta ‹tysk› "némeçscuy" bõdeity xiroco ci zueacymeinno pèrepisano he: /dansk/, /tysk/, uzgleadno ("respectively"), bo rœudni móuvçi i tac védeaty cyto /t/ e [tsʰ ~ tˢ] na poceatcou slœu, a /d/ e [t ~ d̥] na poceatcou slœu u dœunscé, xotya tòcyna uimóuva sïou slovou e: [ˈd̥ænˀsɡ̊], [ˈtˢysɡ̊]. Pritertœsty i priduix [-ˢ ~ -sʰ] u [tsʰ ~ tˢ] ne e zueacymeinno pœulygiva ("is not phonemically relevant") — mogete uimóuviti /t/ i prosto [t] u dœunscé, prosto bõdete zuõcéti he inozemeç.
U razé rousscoho ‹Çç›, "meagca" uimóuva e uixœudna — ne "tuerda".
Pèrepisy /t͡sʲ/ mogeity nateacti cyto uixœuden e zuõc [t͡s] — is "tuerdoiõ" uimóuvoiõ, a [+ -ʲ] e rœuznovid — is 'utoricyno' "meagcoiõ" uimóuvoiõ, oli u déystvnosti e tocyno na opacui. Otomou pocazati cyto "meagca" uimóuva ‹Çç› e uixœudna ci pervicyna u rousscœy móuvé coristaiõ u pèrepisi /t͡ɕ/ (moglo bui bouti i /c͡ɕ/), a ne /t͡sʲ = t͡s+ʲ/.
Ic réci, tomou e i cuiriliçeiõ pravopisy ‹ць› (ta ‹ця, цю, цьо, ці›) vadna, pravity bo uirazyenïe he bui 'pervicyno' e "tuerdo" móuvlenoe ‹ц›, a pro "meagcõ" uimóuvõ e noudya dodatocyno pisati ‹ь›. Ale pisiõtyi /t͡ɕ ~ c͡ɕ/ ne znacity ou mea cyto taca tocyno imeity bouti i déystvna uimóuva (xotya mogeity bouti) — déystvna uimóuva mogeity bouti i [t͡sʲ] i [t͡ɕ ~ c͡ɕ], ba i [t͡s], ale u zueacymeinné pèrepisi ya bõdõ pisati /t͡ɕ/ ci /c͡ɕ/.
Rœuno i u razé /t͡ʃ/: poxiryena déystvna uimóuva e [t͡ʂ] u rousscé, xotya e i [t͡ʃ], ta yac tô e zueacymeinno nepœlygivo, to pisiõ /t͡ʃ/. U versté, o istocy, ‹séciõ› : ‹sécïõ› e zueacymeinna protistava ne /t͡ʂ/ proti /t͡ʃ/, a /t͡ʃ/ (bay dougie ci déystvna uimóuva e [t͡ʃ] abo [t͡ʂ]) proti /t͡ʃʲː/ — ‹séciõ› /si͡eˈt͡ʃʊ/ : ‹sécïõ› /ˈsi͡et͡ʃʲːʊ/.
___
«якийсь "тляч"? <...> чому æ, а не звич. звук Е?»
Za pervoe, ya ne vémy cyto 'звич. звук Е' e — znaca Е u MZA ("IPA") ne'ma. A pœd /æ/ e ou mene ròzouméti "xirocõ" uimóuvõ /ɛ/, he zueacymeinnõ protistavõ "prostomou" /ɛ/. U déystvnosti protistauleinïa meidyu "xirocuimy/œdcruituimy e" ta "prostuimy e" mogeity i ne bouti, zavislo na iné narécïé, ta ya u zuõcopèrepisi berõ za uzœur narécïa is protistavoiõ. Ta i pèrepisauxi cuiriliçeiõ, ‹тля› iz /tlæ/ ne uixodity niyaco — tô e prosto ‹тле› is "xirocoiõ / œdcruitoiõ" uimóuvoiõ ‹е›.