нім. Zink «цинк», ст. Zinken «т.с.» виникло лексико-семантичним способом від Zinken, Zinke «зубець, загострене тіло, гострий виступ» (оскільки цей метал набирає в печах зубчастих форм), яке є результатом розширення суфіксом -k- основи, що виступає в дав.-верх.-нім. zinna (› герм. *tindjā) «зубець (муру), шпиль», свн. zinne, н. Zinne «т.с.», споріднених з дав.-верх.-нім. zint «вістря, шпичак», дісл. tindr «вістря, верхівка», дангл. tind «зубець, шпичак», які пов’язані з сірл. dinn, dind «пагорб, височина»
Tuar ‹zõbateç› e mi pocui nai po dobé.