Словарь української мови 1909р. (Б. Грінченко) Вгору
Зату́ла, -ли, ж. Защита, прикрытіе. К. ЦН. 255. Г. Бар. 299, 221, 488, 97. Чоловіченьку, ти затуло моя: я за тебе затулюсь, да й нічого не боюсь. Нп. Гордували мною люде, а ти був моя затула. К. Псал. 160.
Гоже
Назубником можуть бути й вініри чи брекети