ЕСУМ (том II, 431): кінець, смерть, загибель (шле на слівник Яворницького, там на ст. 347 є такий приклад із с. Сонцівка Харківського повіту: "Оце вже ёму буде кик... Уже Грицько наш кикнув"). Про походження ЕСУМ пише так:

> очевидно, продовжує псл. *kyk- «згинатися; (перен.) гинути» «іє. *keuk- «кривити, згинати, скручувати»); ідея смерті асоціювалася з ідеєю згинання і скручування; як семантичні паралелі пор. укр. ги́нути й гну́ти, крути́тися і скрути́тися («Щоб ти скрутився!» – емфатичне побажання смерті); малу поширеність слів кик, ки́кнути можна пояснювати табу на назви такого роду і магічною силою, яка приписувалась подібним словам.

Відси маємо й дієслово "кикнути" та його відміну "ґиґнути".