stobwr, stobor-
Вимова: {stʷoˈbʏr ~ stʷoˈbʉr ~ stʷoˈbɥ͡ir ~ stʷoˈbʉ̯͡œr ~ ...}.
стобѡр, стобор-; друс. стобориіє "колони, колона, колонада". Чинний правопис: "стобір, стобор-".
Словник Грінченка:
Стовп — Колона.
http://hrinchenko.com/slovar/znachenie-slova/56724-stovp.html#show_point
І в давньоруській стълпъ, і в правслов'янській stъl̥pъ.
Добродій Єлисій дав уже слово, але чомусь у дивній формі "столб".
Послідовно використано в цій тямі в книзі "Архітектура у ріжних народів і на Українї" Вадима Щербаківського (1910 р.): https://chtyvo.org.ua/authors/Scherbakivskyi_Vadym/Arkhitektura_u_rizhnykh_narodiv_i_na_Ukraini/
http://hrinchenko.com/slovar/znachenie-slova/11413-dan.html
Здрій слова не знайшов(
ковба́тка «шматок, частина; великий шматок м’яса Ж»
очевидно, результат видозміни й переосмислення іменника [ковба́н] «колода, чурбак, оцупок дерева» під впливом дієслова батувати «різати великими шматками, панахати», [бата№ти] «тс.»;
можливий також зв’язок із сх.-сл. *колб- (*ковб-), засвідченим у р. ко́лоб «невеликий круглий хлібець», р. укр. колобо́к «тс.» та укр. [ко́вбиця] «колода», [ковба́н] «тс.», [ко́вбик] «шлунок», [ковба́тка] «кусень м’яса», або із звуконаслідувальним іє. *kl- (*kol-, *kel-), до якого зводяться і болг. къ́лцам «рубати, дрібно різати (м’ясо та ін.); колоти (цукор); лускати (горіхи); дзьобати (про птахів)», стсл. кльчьтати «клацати (зубами)», укр. клекота́ти;
малопереконливе припущення про спорідненість з псл. *[kъlbjь] «пічкур, Gobio íluviatilis», р. [колба́, колбь], укр. ко́блик, ко́вблик «тс.» (Brückner 227; Rudnicki SO 18, 241–245; Holub–Lyer 243);
sum.in.ua: opertja
r2u.org.ua: Сляж
goroh.pp.ua: Ковба
стълб, стълба
Фонетично: {стовб~штовб}, {стóвба~штóвба}.
+ + + +
Дуже добре, лишень сам хотів дати, знайшовши у Словарі Грінченка:
Стовп — Колона
Але чому ви пишете "стовб", коли українською "стовп"?
Ви нічого не напутали? Стовп це цементний стержень у землі з електропередачами
+++
Надто загальне