У нас теж нема дифтонгів. Ну а и/і й г/ґ так, треба стандартизувати

В українській є двоголоски як фонетичне явище. На мою (некваліфіковану) думку, це помилкове твердження в нашому мовознавстві, шо нашій мові непритаманні двоголоски.

Ну в говірках є

Та не лише в говірках. З того, шо читав, то на двоголоски можна дивитися двояко: або як одну голосну фонему з двома різними якостями, одна з яких нескладова, або як на стик двох фонем, які вимовляються однослкладово. За другим визначенням у нашій мові є артикуляційно двоголоски в поєднанні з приголосними /в/ та /й/. Окрім того, літературною вважається вимова /и/ як двоголоски [и͡е], й історично в нашій мові були двоголоски (*ę, *ě).

З того, шо читав, то на двоголоски можна дивитися двояко: або як одну голосну фонему з двома різними якостями, одна з яких нескладова, або як на стик двох фонем, які вимовляються однослкладово.«

Otóge, tó e móuva o dvou golosnou zveagymenou — ne zvõcou. Dvie zveagymeni mogete bouti porõcy bõdy yaçie: |ɑ.ɪ|, |o.u|, |i.ɪ|, |ɪ.ʊ|, |ɪ.ɑ|, |i.ɑ|, |u.o|, |o.o|, |ɑ.o| tc., ta riecéuleno yea e tac cyto odino e corotco = néizcladovo, staiõtchi ceasttiõ odina izcladou iz inchémy golosnomy porõcy, o iztocy: |ɑ.ɪ| => [aj, a͡ɪ̯, a͡i̯], |o.u| => [ow, o͡u̯], |ɑ.u| => [ɑ͡o̯, ɑ̝͡o̯, ɑ͡u̯, ɑ̝͡u̯, ɑw, ɑ̝w], |i.ɪ| => [i͡ɪ̯, i͡i̯, ij], |u.o| => [u͡o̯, u͡u̯, uw] tc., ci, pitimo u razie nagolosou na drougo golosno zveagymea, ròzdieleno pereddievomy, o iztocy: |ɘ̞.ˈɪ| => [ɘ̞ˈjɪ, ɘ̞ˈjɘ, ɘ̞ˈɦɪ], |ɑ.ˈʊ| => [ɑˈwʊ], ci outinomy odina golosna zveagymene: |o.o| => [o∅], |ɑ.o| => [ɑ∅], |ɛ.ɪ| => [ɛ∅].

___

»За другим визначенням у нашій мові є артикуляційно двоголоски в поєднанні з приголосними /в/ та /й/.«

Cyto xotchete recti?

»Окрім того, літературною вважається вимова /и/ як двоголоски [и͡е], й історично в нашій мові були двоголоски (*ę, *ě).«

Pitime riecéuleigne |i| = /ɪ/ he dvogoucovidœu e [ɪ͡ɘ̯], [ɪ̯͡ɘ], [ᶦɘ], a tó i he trygoucovidui: [ɪ͡ɘ̯ᶦ], [ᶦɘᶦ], [ɪ̯͡ɘᶦ] — ne [ɪ͡ɛ] ni [ɪ͡e] ni [ɨ͡ɛ] ci [ɨ͡æ], u rous. Ne viemy cyto toiõ gloupoiõ gournœsttiõ mnite docazati ‘zvõcoperepissiõ’ [и͡е], ta u rous. e viedomo i riecéuleigne |ɛ| = /ɛ/ he [ɪ̯͡ɛ, ɪ̯͡æ, ᶦɛ, ᶦæ] — tamge cde |i| /ɪ/ e [ɪ͡ɘ̯], [ɪ̯͡ɘ] tc.; ‘[и͡е]’ mogé bouti cto viesty cyto.

A *EN ne ino viediyscui, berõtchi riecéuleigne ‹ea› |e̯͡ɑ| he [jɑ, i̯͡a] po gõbniex sõgolosniex: |pe̯͡ɑtʲ| = /pjatʲ/. Givo — ne ino viedgiysco — e i riecéuleigne tohoge |e̯͡a| he [(ʲ)i̯͡e] — dvogoucovida: |krɪˈt͡ʃe̯͡ɑtʲ| = [krɪt͡ʃi̯͡e(t)(ʲ)], pri *kē → |t͡ʃa| = /t͡ʃe/: [krɪˈt͡ʃetɪ], |kʋɪˈle̯͡ɑtʲ| = [kʋɪˈlʲi̯͡e(t)(ʲ)], pri |kʋɪˈli͡etɪ| = [kʋɪˈlʲi͡i̯tɪ, kʋɘˈlʲi͡i̯tɪ].

He dvougocovid, pitimo e riecéuleigne i |o| = /o/ — [ʷo, ʷɔ], ba, i he trygoucovid: [ʷoᶛ, ʷoᶺ].

He dvogoucovid pitimo, pœd nagolosomy, riecéuleno e |u| = /u/ u rous.: [ʷo̝, ʷʊ, u̯͡ʊ, u̯͡o̝, ᵘʊ, ᵘo̝]. Cde viedoma e rœzniça |ʊ| (*ON), i ono e, pœd nagolosomy riecéuleno he dvogoucovid, ta ‘na opacui’ — ne vuisxœdnuy a nizxœdnuy dvogoucovid: [ʊʷ, o̝ʷ, ʊ͡u̯, ʊᵘ, o̝ᵘ].

Ceomou se cazjõ? Tomou cyto nicy yz toho ne’ste ‘dva golosna zvõca(!)’ porõcy. Naibolye sõty tó dvogoucui — i tó ni: he pràvilo, dvogoucovodidui (incoli i trygoucovidui), ceasto xóuzui (glides). U rous. dieystvnui dvogoucui sõty ino |i͡e| = /i͡e/ (“PN”) = [i͡e, i͡ɛ̝], ta |ʉ͡ɶ| = /ʉ͡ɶ/ (“PN”) = [ʉ͡ɵ, ʉ͡e, ʉ͡ɛ, ʉ͡ɶ, ʉ͡ɪ ~ ʉ͡ʏ̼] u “PN” rœznovidie rous. m. Mimoxœdy, i u “PD-ZX” rœznovidie e |ʉ͡ɶ| ceasto riecéuleno, pœd nagolosomy, ‘nerœuno’: [ʸiʷ, ʷi͡β̞, ʷiʷ, ɥ͡iʷ, i͡y, i͡ʏ, i͡ʉ], ta, opeatyge, tó sõty ne ‘dva golosna zvõca(!) porõcy’, a naibolye dvogoucovidui, a, he pràvilo, xóuzui.

Na dielie, bœilxeisty zveagymén golosnœu e u rous. riecéuleno (pœd nagolosomy) ‘nerœuno’ — he inogoucui e riecéuleno ino: |ɑ| (vuilõcyno), |ɔ| — he [ɔ, ɒ] (u dougye mierenie móuvleignie, incoli, riedco: [ɔᶺ, ɒᶺ, ɔᶛ]), |ɯ| = /ɘ/, /ɤ/ (Carp). — ino Carp. /ɤ/ mogé bouti riecéuleno he [ɤᵊ], [ʌ̝ᵊ], ta |ə| pœd nagolosomy he [æ] (vuilõcyno he inogouc).

Vui, plõtayete ‘dva golosna zvõca porõcy’ : ‘dvie golosnie zveagymeni porõcy’, ‘dvogoucui’, ‘dvogoucovidui’ ta ‘cóuzui’.