ЕСУМ (том III, ст. 23):
запозичено з лат. мови (форми з початковим кол- – через польську); лат. coriandrum (coriandrus), пізньолат. нар.-лат. coriandron виводяться від гр. κορίανδρον, що, як і κορίαμβλον (форми -ανδρον і -αμβλον є нез’ясованими, очевидно, народноетимологічними утвореннями), пов’язане з κορίαννον «тс.», середземноморським словом неясного походження, скорочена форма якого κόριον (через блощичний запах коріандру) зазнала зближення з κόρις «блощиця, Сіmех lectularius»,
ЕСУМ (том V, ст. 653, троян¹): «коріандр посівний, кінза, Coriandrum sativum L.» — не зовсім ясне; можливо, пов’язане з труї́ти, оскільки зелень і насіння рослини мають різкий запах і можуть вживатись для відлякування шкідників; може бути також пов’язане з три (дрібні квітки рослини зібрані в складні три-, шестипроменеві зонтики).
ЕСУМ шле на "Słownik botaniczny łacińsko-małoruski" С. Маковецького, ст. 109-110 (https://polona.pl/item-view/3d8e4d12-7fb1-4fa2-8074-bc69bf0ea2cd?page=131), а вже сам Маковецький шле на труди "Українська номенклатура вищих рослин" М. Мельника (http://irbis-nbuv.gov.ua/ulib/item/0001660, ст. 85), "Нові знадоби номенклятури і термінольоґії природописної, народної (збирані між людом)" І. Верхратського (https://archive.org/details/slovn32, ст. 42; там є примітка "Лук. н.", себто слово записано в с. Лукавиця Нижня на Стрийщині) та "Ботанїка на висші кляси шкіл середних після учебника д-ра Осипа Ростафиньского" (той самий автор; у мережі сю працю я не найшов).