Питомий відповідник.
Алі за той же час почистив луску з великих вусачів, випотрошив, попластав навпіл та й склав на решітку. (Ю. Логвин)

Походження слова марена:
нвн. Maräne «ряпушка; сиг звичайний» < зах.-сл. *mrěna (п. [mrzana] «марена», [brzana, brzanka] «т.с.», [brzona] «т.с.; сиг звичайний, ч.», [mřenka] «марена звичайна; гольян, Nemachilus barbatulus L.», [mřínek] «т.с.», ст. mřen «марена звичайна», mřenek «т.с.», слц. mrena «марена; [голець]», [mriena] «марена» = моск. [мерён] «марена; в’язь, Leuciscus idus L.», [миро́н] «марена», укр. [мере́на] «марена дніпровська», [мірон] «марена звичайна» Л – Г, [мере́н(ь)ка] «гольян», [мерест, мересниця ВеНЗн, мересни́к ВеНЗн] «т.с.», болг. мря́на (мре́на) «марена», [мриена], м. мрена, схв. мрȅн(а), слн. mréna «т.с.» і разом з ними зводиться до псл. *merna «марена, ряпушка; сиг», черпаного з фінських мов, у яких відповідне слово мало значення «ікра; риб’ячий мальок» (пор. манс. мäoрнэ «ікра», хант. мäрӛн «т.с.», укр. [мере́нька] «жаб’яча ікра», [мерест] «т.с.», в яких зберігається значення, ближче до вихідного);
зміна значення фінського слова при запозиченні пояснюється тим, що праслов’яни на території своєї ранньої прабатьківщини ознайомилися спочатку з ікрою вусача, сига і ряпушки в басейнах верхнього Дніпра (вище Прип’яті) і Зах. Двіни, засвоївши для неї від фінського населення загальну назву ікри, і лише після цього, розселяючись на південь і захід, перенесли її на відповідні види риби, що водяться в Дніпрі і в басейні Балтійського моря;
виведення назви маре́на від лат. muraena «морський вугор» (SW І 217; II 880) неправильне, хоча змішування слов’янської назви з латинською в басейні Дунаю могло мати місце;
пов’язання з псл. more (Kluge – Mitzka 475) помилкове.