– Як відомо панові, перед відкриттям сойму завжди буває урочиста меса. (З. Тулуб)

Чути було й сухий, рипучий голос патера Петронія Ласки, що правив месу. (П. Панч)

Після меси, згідно зі звичаєм, зійшлися посли сеймові в невеликім числі на місці звичнім. (П. Загребельний)

Бліді обличчя, витягнуті і торжественні. Наче на літургії чи месі. (О. Ульяненко)

Присів [Віталик] до приймача, поринув у звуковий хаос ефіру. Музика, позивні, лемент мов, джази, меси.... (О. Гончар).

запозичення з французької мови, у старослов’янській і деяких інших слов’янських мовах безпосередньо з латинської;

фр. messe походить від лат. missa «т.с.», пов’язаного з mittere «відпускати, звільняти», спорідненим з дангл. smittian «кидати, бити», свн. smizan «бити»;

значення «обідня» розвинулось на основі виразу, який промовлявся після закінчення богослужіння: лат. ite, missa est (concio), букв. «ідіть, (зібрання) відпущено» чи «ідіть, (молитву) послано (до бога)»

ар. قُدَّاس  (quddās)

бр. імша́

в'єт. thánh lễ

їр. Aifreann