Ви гадаєте, що відмінність між боягузом та панікером несуттєва і її можна відкинути? Питаю, бо не думаю, що ви її заперечуєте. Значення все ж дещо різні.
1. Заперечую.
2. "Трохи різні", а не "дещо різні". "Дещо" - синонім слова "щось".
1. Дарма. Різниця є. Як між словами переляканий і нажаханий або злякав і сполохав;
2. Це той самий поодинокий випадок, коли твердження «мова розвивається» справді доречний і не є виправданням для суржику.
Якщо Вам муляє око словосполука «дещо різні», то можу припустити, що Ви вважаєте неприйнятним вживання «мені воно не треба» замість «мені воно не потрібно(-е)»?
1) Незгода.
2) Це не приклад мови, що розвивається, а приклад дослівного перекладу з німецької. Ваше порівняння не доречі. До того ж, синоніми "мені (не) треба" та "мені (не) потрібно" обидва добрі з погляду руської граматики.
3) "Уважати ким / чим / яким" - приклади сталінської "української". Питома руська граматика вимагає словосполук "уважати за кого / що / якого".
<"Уважати ким / чим / яким" - приклади сталінської "української". Питома руська граматика вимагає словосполук "уважати за кого / що / якого".>
D.-rous. ‹iméti cyto/coho yaco/za coho/cyto› (Sreizn. ‹имѣти› + ‹іако/за/+ accusativum› "считать, принимать за кого/что").
r2u.org.ua: сполошник
Полоханець - той, щоб його полохали
Чому не полохАнець?
Дактилічний наголос властивий українській мові й наполегливо викорінюваний з нашої мови московитами.
Пере́тинка, пере́ліжка, пере́міжка (а не перети́нка, перелі́жка, перемі́жка), тріско́тнява, писко́тнява (в совковому СУМ-11 подано наголоси тріскотня́ва й пискотня́ва, чим обурювався мовознавець Святослав Караванський, бо очевидно, що московити хотіли цих слів позбутися й заступити їх близькими до московських трєскатня́ й піскатня́; ще й діялектичними їх обізвали, що аж ніяк не правда).