Перші удари на сполох – гине, вимирає українське слово! – залунали в умовах дозволеної гласности не на мітингових майданах і не з академічних мовознавчих кафедр, а на письменницьких пленумах (а вже звідти пішли ширитися концентричними колами по цілому краю). (О. Забужко)
Дати й течія часу визначалися тільки стосовно революційної біографії вождя і постанов партійних з'їздів і пленумів. Минуле заборонялося й нищилося. Про сучасне говорити було небезпечно. (П. Загребельний).
Штепотвір.