buiti/bouti rodou
"Походить від" = e rodou
"Походять від" = sõty rodou.
Слово походить із німецької мови = E rodou némycscoho.
Za cyto?
Вимова: {ɪˈtɪ ~ jtɪ}.
"Походить від" = ide wd/iz
"Походять від" = idõty wd/iz.
Вимова: {ˈt͡ɕitɪ}, {t͡ɕipˈstɪ}, {t͡ɕiˈp-}.
Незасвідчена письмово атематична первісна форма, представлена в похідних, засвідчених формах: цѣпати, цѣпити, цѣпліати (рус. нині: ціпити, ціпляти, ціпати), але представлена в лит. kaipti, що точно відповідає *цѣти (*koypti). Значення "походити" (про генезу) є абстраговано з уторинно квази-медіального, автокавзативного значення форми цѣпити сѧ в друс. "походити від/із":
Моріє жє єдіно рєчє, ѡт єго жє вєлікъіа пѫчінъі мѡрьскъіа цѣпѧть сѧ. ≈ "Тобто [світовий, первобутній?] океан, від якого великі моря/океани(?) походять". Значення "походити", засвідчене в Матеріалах Срізнівського, є результат розвитку значення "розщеплятися, ділитися". Типологічно нагадує (приблизно) розвиток значення "походити" в герм. мовах: англ. stem from, нім. stemmen ab/von, дат./норв./шв. stemme fra/från, первісно про гілку, з конотацією "щеплення" (від ствола).
Відношення цѣ(пс)ти : цѣпити в плані дії в самім собі проти перенесення дії на обйект є тут ги в: пити:пойити, цвьсти/цвѣсти:цвѣтити, рости:ростити, сѣсти:садити, слути:славити.
Відмінювання:
(він, вона, воно) ціпе (цѣпє)
(вони) ціплять~ціп’ять (цѣпѧть).
Оскільки в контекстах дане тут поняття "походити" виступає, як правило, в формах 3. особи, то тут є дано тільки такі форми в одн. та мн.
Не люблю бо твари дієслів зо "-ся, коли "ся" в них не значить прямо дію на себе. Одино є казати "мию ся" = "себе мию", їнше же є казати "відбувається" (від лядського odbywa się, гето), ни би що "само себе буває (є)". Я такі твари радше міню їншими твари (на пр., твари на -но, -то: ділено місто ділиться/діляться/поділяється/поділяються), чи їншими словами ("є/суть", "тече/текуть" місто "відбувається/відбуваються", "буде/будуть", "ime/imõty iti" місто "відбудеться/відбудуться/відбуватиметься/відбуватимуться"), чи йнача ("переінакшуючи") речення, на пр., не "гріється на сонці", а "є/лежить/сидить на сонці" (сам бо себе не гріє – гріє сонце), не "вкривається листям/снігом", а "лежить/є під листям/снігом", не "знається на чому", а "є зналий чого/в чім", "вість/відає що", "знає що" тощо.
Нині вже суджу слово те може служити хиба за тяму "походити" яко "to derive from", та не яко "to originate from", первісно бо знак корене того дієслова є "щепити, ділити", себо далі
з розвоєм у => "походити ге часть чого цілого", ги, на пр., "гілка походить від стовбура", чи "ймя походить від дієслова" тощо. Про тяму "походити" в инших контекстах єсми дав ту їнші тяги.
Етимологія – Здрій.
етимологія
Логічно, що тоді "брати початок від" можна передавати словом "здріти".
Можна й "ізріти".
"Зпрячи"?
відміняти, conjugare.
Так само, гадаю, як слово "пріти".
Дієслово пріти (прѣти) є дієслово само від себе, так би мовити, а дієслово +здріти є Вами творено від имене здрій (*изрѡи). У них є голоска різна: *ѣ в пріти, й *ѡ в здрій (здроя, здрою). Підтверджені дієслова до йимене здрій суть ройити (роїти), ріяти (рѣіѣти ~ рѣіати, хоча, дрівніше, може, й було: **рѣти (**"ріти"?), бо є засвідчено дрівніше: сѣти (+"сіти") до сѣіати ("сіяти"). Тому, а би +здріти рівнити з тваром пріти, треба довести ймовірність дрівнього твара **рѣти до рѣіати~рѣіѣти.
А яку форму дієслова побудували би Ви від слова здрій?
Не вім.
Етимологія – Здрій (від *изрѡи).
етимологія
Логічно, що тоді "брати початок від" можна передавати словом похідним від цього.
Можна з вставним початковим [и-] – "изроїтись".
Для запозичених слів:
Запозичення – Спосуда.
запозичення
"Слово походить з Чехії" – "Слово спосудиться з Чехії".
Чому? Це не риторичне питання. Конструкт логічний і зрозумілий.
Слово само себе не спосудить.
я прибУю з давнього роду відомого на півдні країни
вони прибували від першопоселенців-освійників
buiti/bouti wd/iz
"Походить від" = e wd/iz
"Походять від" = sõty wd/iz.
+