ЕСУМ: стсл. изрой, виводиться з псл. *iz-rojь, повязаного з iz-rinǫti, похідним від rinǫti, до якого зводиться й укр. ринути.
Первісно джерело.
Ет. словник — Ізрій.
Ідея хороша, лиш би змінити початковий збіг трьох приголосних, що є невластивий мові нашій.
ЕСУМ: "здрій" - запозичення з польської мови (п. zdrój).
Чому не берете первинну форму "ізрій" (стсл. изрой, з псл. *iz-rojь)?
Карл-Франц Ян Йосиф,
збіг приголосних такого роду в такій послідовності є для української мови цілком природній: стривати, здригнутися, стрімко тощо. Не вперше бачу се незрозумілий та беспідставний "страх" перед подібними скупченнями приголосних в українській мові. Натомість, чого насправді не терпить українська мова, є більш одного голосного поруч.
"Стривати" наче полонізм
Петро Пшеничний,
форма "ізрій" не є нічим не більш українська ніж форма "здрій", а "здрій" нічим не менш українська ніж "ізрій". ЕСУМ хоча й пише що "здрій" є запозичення з польської, та на се твердження нема жадних підстав з погляду фонології.
В прото-укр. говірках (всіх) праслов'янські *і- (→*jь-), *ei- (→*ī), та *ī- (всі на початку слова) дали один і той же рефлекс: [ji-], графічно за друс. правописом: "и-". Правда, через вадність письма неясно воно значило вимову з [j-] або без (бо кирилиця є первісно для старобовг. мови), але говірки сучасні наявність протези [j] підтверджують. Тому в протоукраїнських говірках в усіх згаданих випадках було на початку [ji-]: [ji]гра, [ji]зроj-, [ji]скра, [ji]ти, [ji]мати, [ji]гла, [ji]мя, [ji]скати, [ji]крига – графічно за друс. правописом: игра, изрои, искра, имати, ити, игъла, имя, искати, икрига тощо.
В суч. укр.м., включно даних діалектних маємо строкатість у реалізації початку таких слів: [гра] але [ігор], [скра] поруч з [іскра, їскра, єскра~йискра] та [їскор], [іти] та [йти], [мати] при [йму, му] "маю" та [імати~имати], [ігла] поруч з [гла] чи [єгла~йигла] але [голка], [ім'я] поруч з діал. [м'я~мнє, йм'я] та [ємнє~йимнє], [іськати~йискати] поруч з [ськати], [крига] поруч з [ікра] (крига та ікра суть одного кореня; *икрига, *икра) й под. Сюди же й варіанти: [інший~йинший~єнчий~hинчий] поруч з [неначе] (з *не [j]наче ← *нє иначє), та укр. діал. [зьба] з *истъба.
Як видно давнє [ji-] в укр.м. згодом може виступати в більш-менш довільних варіаціях; форми, писані тут через [є-~йи-] відбивають (неточно, бо символи МФА ся сторінка не підтримує) [j] + обнижений рефлекс давнього "і", тобто приблизно суч.укр. [и]. Така строкатість, а саме чергування голосного (в різних проявах: [і-~ї-~є-~йи-~hи-] з одного боку з приголосним [j] чи нулем звука з другого боку є зумовлена суто фонотактикою. Нулю звука хронологічно передує звук [j] (*[й]), який в свою чергу є рефлекс скороченого *и (*[ji-]. Тобто, для форм [мати, крига, ськати, з, голка, глиця, гра, скра, зьба] тощо слід мати на увазі проміжну стадію: *[ймати, йкрига, йськати, йз, йголка, йглиця, йгра, йскра, йзьба] тощо. Суть фонотактики тут полягає, по-перше, в скороченні голосного після голосного на кінці попереднього слова (для усунення збігу голосних – зіяння), напр. [на йм'я, на ймення] з *на им'я, *на имення, та, по-друге, в зменшенні кількості скупчення приголосних (після появи ще одного приголосного [j]), напр.: в [гра] з *[йгра], [ськати] з *[йськати], тощо. Така варіативність в укр.м. є можлива тільки для ненаголошеного первісного *[ji-] – під наголосом ні скорочення в [й], ні його зникнення не буває: [í~йи́]гор, [і~йи́~йе́]мені~-мени, [и́~í~йе́~йи́~hи́]ній~-ней, [í~йи́~йе́~hи́]нший~нчий~ньчєй.
Вся ся картина свідчить про те, що давня форма друс. *изрои ([ji]зрой-]) в новішу укр. добу закономірно, через проміжну стадію скорочення в *[йздрій, йздрой-], дає на тлі питомої фонетики: [здрій, здрой-], геть так само як [крига, мати, ськати, скра, зьба] через стадію *[йкрига, ймати, йськати, йскра, йзьба] з *jикрига, *jимати, *jискати, *jискра, *jистъба. Жадним чином форма [ізрій] не є більш українська ніж форма [здрій] – фонологічно чи фонематично вони суть фонетичні варйанти тої самої форми. Тоді як в деяких таких словах серед варіантів фонетичних поруч з голосними та нулем звука бувають і форми з [й], в слові *jиз[d]рои- на практиці форма з [й] не зустрічається через відносно велике чи незручне для вимови скупчення приголосних (подібно як у: крига, ськати, гла, глиця), а відсутність у практиці форм з голосним на початку, типу [іздрій~издрій~] слід приписати загальній непоширености слова нині. Ба, форми з [і-] як раз було би сподіватися найменше з огляду на його переважне відпадіння в ненаголошеній позиції в інших словах з подібними фонетичними умовами.
Оскільки ся сторінка вимагає подавати форми кирилицею, яка є в основі фонетична, з відповідністю знака до звука 1:1, то доводиться, всупереч справжньому трактуванню фонем, виляючи між розмаєм фонетичних варіацій, писати тут одну вибрану фонетичну форму. Якби я міг писати тут латинкою за морфофонематичною засадою, я би писав izrwy, що передбачало би всі можливі в укр.м. фонетичні варіанти – і з [і~и~], і з нулем звука, як і з [d] вставного чи без його.
Щодо вставного [d], то ні воно жадним чином не свідчить про польське походження. Вставне [d] між *z та *r, як і вставне [t] між *s та *r є факультативне в різних словянських мовах, в т.ч. друс. (а відповідно й в укр.), без жадних слідів належности до якої конкретної слов. мови. В матеріалах до словника друс.м. найдемо форми з [здр, стр] поруч з [зр, ср]. В слові "острів" – питомім – є [t] вставне (прасл. *ob-srou-), як і в укр. "стрітити, зустріч, пристріт" (з прасл. *uz-rēt-). В словацькій та чеській є [t] в streda, středa проти польської форми środa – без вставного [t], як і в укр. "строгий", чес. та слвц. strohý – з вставним [t] проти польського srogi. Так само вставне [d] є в "заздрість, заздрити, здря".
Цікаві думки. Я завжди гадав, а чи немає відміни "йм'я", оскільки є чергування ймення-імення. Тепер я хоча би якось розумію суть вашого використання латинки, хоч і не зовсім погоджуюся.
Підтримую !
Я не чув цього слова в живій мові й не стрічав у творах. Його нема в словницях на 
https://r2u.org.ua/ . ЕСУМ подає його як черпане з польської мови. Нема ніякого розумного приводу приставать на це слово. Зрештою, етимологія - це передусім наука про витоки слів, а "здрій" не має нічого спільного із значінням науки.
Передусім навука, але й використовується зі значінням "походження слова".
Де?
Та на цьому сайті, перш за все)
Та отож. На цьому сайті знайдеш багато чого, та не все цінне.
Що Ви пишете? Це загальновідоме й загальновживане значіння цього слова.
sum.in.ua: etymologhija
2. Походження слова і його споріднені зв'язки з іншими словами тієї самої або інших споріднених мов. Складна етимологія слова.
Одначе не це значіння згадане нагорі. Подавати понад одне значіння в статті не годиться, бо це створює безлад. І в будь-якому разі я починав з того, що слово "здрій" незвісне більшості й неруського роду (ЕСУМ).
"І в будь-якому разі я починав з того, що слово "здрій" незвісне більшості й неруського роду (ЕСУМ)."
Ялисій доводе, що форма "здрій" є питома.
Але однаково внизу добродій Пшеничний додав форму "ізрій", яка вже точно є питомою.
Я поділяю Єлисієву думку, що одміна "ізрій" не прикметна для теперішньої руської мови з погляду розвитку руської вимови, тож це слово можна одразу одкинуть.
Що ж до слова "здрій" є теж немало приміток. Я не видів засвідченнів, що слово "изрои" з цим значінням збереглось у давньоруській мові. А якби й збереглось, його могли забуть і запровадить знову, зачерпнувши його з польської мови. Це й могло дать укладальникам ЕСУМ привід назвать його черпаним.
Одначе головна моя заперека проти цього слова - це те, що його немає в широкому вжитку. Коли в ужитку більшості є слово з потрібним значінням, годиться брать його, а не давньоруське чи говіркове слово.
<Я не чув цього слова в живій мові й не стрічав у творах.>
Yé ne ceuiõ slova "etymology" u givé ẽghelscé móuvé, móuvẽtyi ẽghelscoiõ denno.
P. Melnice,
<яка ВЖЕ ТОЧНО є питомою.>
Tuar zu [d] ne e nicimy ne mnéy pitwm.
<Я поділяю Єлисієву думку, що одміна "ізрій" не прикметна для теперішньої руської мови з погляду розвитку руської вимови>
Tacoho'smi ne pisal.
<Я не видів засвідченнів, що слово "изрои" з цим значінням збереглось у давньоруській мові.>
Tô ne e argument. Xotya sam yé ouge i sõmniõ u gwdnosti sœho slova za tẽmõ "etymologia".
___
<А якби й збереглось, його могли забуть і запровадить знову, зачерпнувши його з польської мови.>
Tô e cista speculaçïa; moge bouti, a moge i ne bouti.
<Це й могло дать укладальникам ЕСУМ привід назвать його черпаним.>
Abo te, cyto toho slova ne znaie vẽtsca.
Звиняйте, що перекрутив Ваші слова. Та однаково "ізрій" неможлива одміна з погляду руської історичної фонетики. Таке слово мало б було дойти до нас без початкового "і".
<Таке слово мало б було дойти до нас без початкового "і".>
Tô e neprauda, zu popraucoiõ: ne zu "i", a zu /ɪ/.
<етимологія - це передусім наука про ВИТОКИ слів>
Ci ouge e <izrwy> tẽkle slovo za tẽmõ "etymologia" abo né, ta <iz-rwy> i e "ui-twc"; coreiny *roy- i u *royka → <réca>.
Це довід ні про що. Нехтую його й повертаюсь до своїх справ.
Cyto za "dofwd" Ui u té moyé zméncé xotiete vidéti? Tam wduétix Uam ino na te, cyto slovo tacui e düigeno tẽmoiõ tecti. Tô e use. Ne mérix tam dovesti tẽclosti samoho slova za tẽmõ "etymologia", ba, nizye i pisax oge sõmniõ u yoho tẽclosti.
<"здрій" незвісне більшості й неруського роду (ЕСУМ).>
Némecyscoho, prẽgyscoho, italscoho, cinscoho, inodscoho?
Cexi, slovaci znaiõty <zdroj> "gèrelo, source, resource", i Srézn. d.-rous.: <изрои> "ejaculatio. moneta, mint, coin (← *iz-livoc/litoc)".
Ви довільно виставляєте на очі правду.
Дарма що в чеській, словацькій, польській мовах є слово, подібне до "здрій". Якби споріднені з руською мовою мови розвивались однаково з нею, то вони були б не споріднені мови, а одна й та сама мова. Тож наявність такого слова в цих мовах не можна розглядать як довід. Нам повинно рупить, чи побутує таке слово в руській мові та де його вживають, коли воно є.
Мало важить, та однаково рупить, чи було таке слово з одповідним значінням у давньоруській мові. У Срезнєвського знаходимо "изрои", та не з тим значінням - нехай чимось близьким, та однаково иншим. І навпаки - як ськаєш одповідників до теперішнього московського "источник", виринає купа слів, та нема серед їх слова "изрои". Що ж із того вимірковується? Бачиться, що в давньоруській мові не було слова "изрои" із значінням "джерело", а коли в якій теперішній говірці десь на краї руських етнічних земель і вигулькне слово "здрій" - знай, його зачерпнули з якоїсь сусідньої мови, бо там є таке слово з цим значінням.
<чи побутує таке слово в руській мові>
E gadati Ui ménite gofwrnõ móuvõ. Tẽma ge "etymologia" e daleco ne gofwrna.
<У Срезнєвського знаходимо "изрои", та не з тим значінням - нехай чимось близьким>
Ta heto, i daleco nicy blizka.
<а КОЛИ в якій теперішній говірці десь НА КРАЇ руських етнічних земель і вигулькне слово "здрій" - ЗНАЙ, його ЗАЧЕРПНУЛИ з якоїсь сусідньої мови, бо там є таке слово з цим значінням.>
Tô iz toho ne slédouie.
Ви перекручуєте явне. Дія (вихід ріження, eiaculatio) та місце витоку (fons) - це різні речі. Тож на цьому ставлю крапку в цій розмові.
Cyto za "місце"? Citaite pro põti slovotuorou.
Якщо казати про науку, то я залишив би "етимологію", а в контексті розмови вживати слово "походження" (пр, цікаве похождення слова)
"В універі я вивчатиму фонетику, синтаксис, граматику та похождення. " Наступне питання: "Походження чого? Мов, звуків, видів, слів".
Словарь української мови 1909р. (Б. Грінченко)
Родиво — Родословная.
r2u.org.ua: родиво
Ваша правда.
Коліно:
2) Рід, походження.
«Одно – що вона пані великого коліна, а друге – що з прадіда ляшка».
3) Покоління.
«Через тебе і твого потомка благословлятимуться усі коліна на землі».
http://hrinchenko.com/slovar/znachenie-slova/23640-kolino.html#show_point
Корінь + віддя ( 
-логія ).
Тут корінь не лише в значенні кореню слова, а й у значенні коріння слів, мови. Звідки вони беруться, куди проникають.
Калька з українсько-церковного «словопроизведе́нїє». Подибуємо той церквизм в «Граматиці руського язика» Головацького.
Не глупа.
Глупа. По-перше, мотивація є безглузда, по-друге морфологично: нащо там "-ви-" й "-іння"?
Ну, а чом би ні? Мені схотілось — я скалькував слівце по-своєму.
слово- —> слово-
-произведенїє —> -витворіння
Коли щось "схочеться", то мудра людина подумає чи те бажання є конструктивним чи ні. Коли друге, то слід обмежити себе в своєму "хотінні".
<Глупа калька.>
Calka cœho?
Адаптація церквизма «словопроизведе́нїє».
Словник української мови 1927-1928рр. (Б. Грінченко, вид. 3-тє, за ред. С. Єфремова, А. Ніковського)
*Ви́йстя, -тя, ср.
1) Выход.
2) Происхождение. Сл. Нік.
Словопоходець — етимолог. Поєднано «слово» і «походження»
І знову спасибі за людське письмо
У наголосах я не дуже вправний поки що
мабуть, на 2
goroh.pp.ua: постання
До науки "етимологія"
Словорідний словник
Чудова відміна
"-лог-" у слові "етимологія" теж означає "слово".
Stanislav Kufryk, то тролите або не знаєте, що -λογια в складних грецьких словах не завжди значить "слово"? Що ανθολογια, напр.?
אלישע פרוש, я написав :"-лог-" у СЛОВІ "ЕТИМОЛОГІЯ" теж означає "слово", а не те, що ЛОГ - це тільки слово. Не виривайте моїх фраз з контексту !
Етимоло́гія (від грец. ἔτυμον «правда», «істина» і грец. -λόγος — «слово, наука».
У цьому контексті навіть не фахівець здогадається, що слово "етимологія" означає правда про слово (його походження), а не правдознавство (на взір філологія - любов до слова, а не якась там камасутра).
P.S. ανθολογια - означає не науку про букети чи цвітіння рослин.
Stanislav Kufryk,
гаразд, що *-λογ- є не йно за "слово", є ясно. Та ἀνθολογία таки не значить "процвітання", а "кита (bouquet)" ( <= "збір(ку) квітів"), міня збір(ку) басний, "киту басний (bouquet of poems)". При чім, тяжище того переносу було не "квіт" => "басень" (ге би, "басень красна ги квіт"), а "кита"="збір(ка)". Згадку, хоча й не на поверхні видну, про тяму "ἀνθολογία" містять вільні переклади чи обиграння сього слова в назвах різних збірок у різних твірців, о сточ: Kytice z pověstí národních від Карла Яромира Ербена (Karel Jaromír Erben), Китиці часу Тодося Госьмачки, Китиця квіток Василя Гренджи-Донського, загальне слово в нім.: Blütenlese (до сл.: "квітобір", lesen "читати <= брати"), ба, й на ниві гуди: Fiori musicali від Girolamo Frescobaldi, де fiori є явно не мінка на "красні" твори гуди, а на "збірку" творів (ги "збірку" квітів).
Stanislav Kufryk,
"як знати"
ну, в ягельській мові є серед товків слова anthology таки дано й "study of flowers":
https://en.m.wiktionary.org/wiki/anthology :)
Слово "здрій" вартіше взяти хоча б тому, що це поєднує нас з нашим давньоруським спадком, росіянами несправедливо приватизованим.
ЗДРІЙ «джерело»
п. zdrój, як і ч. слц. zdroj, стсл. изрой «тс.», виводиться з псл. *izrojь, пов’язаного з iz-rinǫti, похідним від rinǫti, до якого зводиться й укр. ри́нути;
запозичення з польської мови;
Чудове слово.