Ратифікація — процес, згідно з яким надається згода уповноваженим органом законодавчої влади на обов'язковість міжнародного документа, який з моменту затвердження набирає юридичну силу та становить частину національного законодавства.
Приклад вживання
До ратифікації такий документ, як правило, не має юридичної сили і не є обов'язковим для сторони, що його не ратифікувала.
Походження
лат. ratificatio від ratus — вирішене, затверджений + facere — робити.
Основа певн- є з лядської (pewny), що є лядський рефлекс прасл. *puw-yn-, яке дало би в руській: +повний (друс.: *пъвьнъ (рус.: пвен), *пъвьнъи). Туди же стсл., друс. пъвати "надіятися; розраховувати (на кого/що); гадати, міркувань; покласти/покладати ся на", а також вят. "уповать".
Та й у разі руського твару +повний←пъвьнъи, загальний товк сього кореня не тякне товку "ратифікація".
На сьогодні і на наступні 100 років найгірша загроза залишитися або стати тінню мови російської. А друга за значимістю загроза це потонути в морі англіцизмів.
Vadik Veselovsky,
а ще до недавна для верху руської словісности гроза була в силі слів лядських, і хилили до Москви. То й хилить мову руську то в ин бік, то в инший. А своє де є? Українці все люблять чудже, а би не своє.
Ратифікація — процес, згідно з яким надається згода уповноваженим органом законодавчої влади на обов'язковість міжнародного документа, який з моменту затвердження набирає юридичну силу та становить частину національного законодавства.
До ратифікації такий документ, як правило, не має юридичної сили і не є обов'язковим для сторони, що його не ратифікувала.
лат. ratificatio від ratus — вирішене, затверджений + facere — робити.
Ісляндська: fullgilda.
Перекладаємо слово ратифікація
Від друс. дієслова: такати (також: такнѫти) "підтвердити, підтвепджувати", творено чепенем *-ьба (ги в: стрілити : стрільба, бороти : боротьба, палити : пальба, ганити : ганьба, судити : судьба, плавати : плавба, юрити : юрба).
r2u.org.ua: утверждение
Основа певн- є з лядської (pewny), що є лядський рефлекс прасл. *puw-yn-, яке дало би в руській: +повний (друс.: *пъвьнъ (рус.: пвен), *пъвьнъи). Туди же стсл., друс. пъвати "надіятися; розраховувати (на кого/що); гадати, міркувань; покласти/покладати ся на", а також вят. "уповать".
Та й у разі руського твару +повний←пъвьнъи, загальний товк сього кореня не тякне товку "ратифікація".
Розумію, спасибі, що боретесь за, те, щоб українська мова була істою, істинною, а не тінню мови польської.
На сьогодні і на наступні 100 років найгірша загроза залишитися або стати тінню мови російської. А друга за значимістю загроза це потонути в морі англіцизмів.
Vadik Veselovsky,
а ще до недавна для верху руської словісности гроза була в силі слів лядських, і хилили до Москви. То й хилить мову руську то в ин бік, то в инший. А своє де є? Українці все люблять чудже, а би не своє.