Доладніше буде саме міра серед усіх.

🤦‍♂️
МІ́РА, и, жін.

1. Одиниця виміру чого-небудь. Міри виникли в зв'язку з потребою людини вимірювати розміри навколишніх предметів (Фізика, I, 1957, 11); Слово це [маршрут] стоїть першим у Кузьчиному зошиті. В тому синенькому зошиті, де на обкладинці надрукована таблиця множення й метричні міри (Олесь Донченко, VI, 1957, 15); Міра ваги; Міра об'єму.

2. чого, яка. Те саме, що мірка 2. За міру вівса чи віз гною він знайшов би як віддячити (Степан Чорнобривець, Визволена земля, 1959, 12); В млині беруть шістнадцяту міру з млива! Не великий заробіток і ґазді, і мірошникові (Нечуй-Левицький, II, 1956, 412).

3. Певна величина, що є одиницею виміру в конкретних умовах. — Проти своєї натури налива [шинкар] якраз повну міру (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 247); Тільки потім, уже по вечері, прийшла до господи жінка якась «одержима».. і принесла для Мессії олії пахучої міру (Леся Українка, I, 1951, 427); Новий цар.. звелів нову [гвардію] набирати. Та щоб був один у один: високий, станкий, показний. Максим якраз підійшов під міру (Панас Мирний, I, 1949, 215).

4. Те, чим міряють, вимірюють що-небудь. Нехай прийдуть ось до табору та спитають Охріма Супоню; а в мене овесець важненький, дешево віддам, і міра людська (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 10);
// Те саме, що міряння. — Як це ви переміряли город? Та нехай його чорти спечуть з такою мірою! — гукнула не своїм голосом Мотря (Нечуй-Левицький, II, 1956, 355).

5. перен. Те, що є основою для оцінки, вимірювання або порівняння чого-небудь. Що вчора мірою було — Півміри стало нині (Максим Рильський, III, 1961, 22); Мірою всіх успіхів нашого соціалістичного мистецтва є міра його реалізму, міра правдивого, конкретно-історичного відтворення дійсності в її революційному розвитку (Про багатство літератури, 1959, 157).

6. Величина, розмір, ступінь чого-небудь. Чарочки усякої міри і стакани, усе хрустальне, так і сяє (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 241); Небо вкрила хмара сіра, Щезла часу й місця міра, Налягла густая тьма (Іван Франко, XIII, 1959, 375); Був колись я дужий, прудкий, міри своїй силі не знав, зроду не боявся ні хвороби, ні втоми (Ігор Муратов, Буковинська повість, 1959, 263).
♦ Без міри: а) дуже багато, у великій кількості. Ось уночі пробудились думки: «Спиш?» — мені крикнули і залюбки кров мою пить почали, як вампіри... П'ють без ваги, без жалю і без міри... (Леся Українка, I, 1951, 271); — Багато сонця [на селі], без міри чистого повітря, навкруги добро — і чоловік добрішав (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 461); б) дуже сильно; безмірно. І тільки що човни уздріли [аркадяни], То всі злякалися без міри, Один к Троянцям підступив (Іван Котляревський, I, 1952, 201); А зараз без міри рада, сиджу в авдиторній тиші (Любов Забашта, Нові береги, 1950, 134); В (у) значній (великій, вищій, деякій, певній і т. ін.) мірі; До деякої (якоїсь, певної і т. ін.) міри; Значною (великою, якоюсь і т. ін.) мірою — про певний ступінь чого-небудь. Заробляючи, аби тільки не вмерти з голоду, Франко за цей період в значній мірі одірваний був од української літератури, і це для нас велика втрата (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 34); Лице його було таким мокрим від поту і таким у вищій мірі напруженим, що викладач без жалю не могла дивитися на нього (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 55); Він [М. Гудзій] береже «спадщину» не як «архіваріус»: для нього в ній цінні ті риси, які до певної міри зв'язують її з новим часом, з нашою епохою? (Над. літ-во, 3, 1957, 35); Свого часу чималої популярності набув українсько-російський словник, .. відредагований, а великою мірою і укладений Борисом Грінченком (Максим Рильський, III, 1956, 66); В (у) міру: а) відповідно до чого-небудь (сил, можливостей здібностей і т. ін.). Всю ніч чесно, в міру своїх сил виконував він з молоддю свої вироки, розбиваючи німецькі каски березовим прикладом (Олександр Довженко, I, 1958, 150); Кожен художник творить у міру свого таланту, розуміння дійсності, характеру зв'язків зі своєю епохою (Радянське літературознавство, 1, 1961, 44); б) залежно від чого-небудь. Підійшов, нарешті, і Хома, який в міру наближення його черги ставав усе тихішим, малопомітним (Олесь Гончар, III, 1959, 102); В міру засвоєння вправ [з гімнастики] слід збільшувати кількість сполучень вправ, повторень окремих поєднань (Художня гімнастика, 1958, 11); в) скільки треба; достатньо. То як часом майстер напився в саму міру, ні замало, ні забагато, то розказував одну подію зі свого життя (Василь Стефаник, I, 1949, 30); Вона була статна, краля, трохи косоока, в міру весела і в міру сумна (Юрій Яновський, II, 1958, 100); В (у) міру того як — в той час як, у відповідності з тим як. В міру того як він [робітник] голодніє і слабне від утоми і задухи, його думки робляться сумніші (Іван Франко, IV, 1950, 27); Невістчин жах зростав у міру того як вона бігла додому, а там набув розміру паніки: син не повертався (Юрій Яновський, II, 1954, 108); В (у) повній мірі — цілком. — Ви відмінно знищили греблю в районі колгоспу і поновили в повній мірі висушене колись болото, зробивши непрохідною для фашистських танків цю ділянку (Юрій Яновський, I, 1954, 69); Знати міру див. знати; Над (понад, через) міру; Не в міру — занадто, дуже. За те їм так там [у пеклі дівкам, бабам, молодицям] задавали, Що через міру мудровали І верховодили над всім (Іван Котляревський, I, 1952, 139); [Руфін:] Справді, християни лагідні понад людську міру й звичай (Леся Українка, II, 1951, 416); Мовчати й переживати самому все, що сталося в цей вечір і що взнав, — було над міру (Ле і Левада, Південний захід, 1950, 17); На подвір'ї управитель.. незлобно пересварюється зі своєю не в міру ревнивою дружиною (Михайло Стельмах, I, 1962, 89); Повною мірою — сповна. Але за ваші [про внутрішню буржуазію] шакалячі зрадницькі кусання ми відміримо повною мірою (Василь Еллан, II, 1958, 223); Почуття міри — розуміння належних меж, належного ступеню у яких-небудь діях, у виявленні чого-небудь. Почуття міри — ознака зрілості таланту (Вітчизна, 11, 1962, 182); У похмурій кімнаті, заставленій без почуття міри м'якими меблями, за великим столом сидить товстий чоловік — шеф шосейного відділу (Антон Хижняк, Тамара, 1959, 65); Тією або (чи) іншою мірою; У тій або (чи) іншій мірі — про певний ступінь чого-небудь.

Словник української мови: в 11 томах. — Том 4, 1973. — Стор. 744.

— Дай мені міру.
— Яку саме?

Ви дуркуєте чи справді не розумієте мови?

Ярославе, у кожного різне чуття мови. Поясніте, чому воно вам не подобається) Я не захищаю слово "міра", але довід "не розумієте мови" точно нічим не зарадить.

Пише казна-що. Надав усі значіння й розказує про "дуркуєте". Сміх та й годі.

Так ви ще раз уважно прочитайте коментарі 🤷‍♂️

Якщо тільки-но почали вивчати мову, то навіщо сперечаєтесь і пишете дурню? 🧐