Желехівський (том ІІ, ст. 868): Seminarium.
Дещо з прикладів ужитку:
()
> Не думайте, що тут згадує ся про поміч з сторони Анґлії, Франції або Россії... нї! се, бачите, річ про те, що отець відказав Маркіянови помочи угнївавши ся після єго виключеня з сїменища.
> ...або в житєписи Маркіяновій не сказано, що єго виключено або видалено з сїменища...
()
> Безперечно Партицкий в своїм часї положив заслуги для народної справи, іменно в шкільних річах в своїм зачерку (був професором руского язика в львівскім сїменищи учительскім).
(, сторінка 519)
> Виходить, що був я той-же бурсак-зубрило, які виходили з могилинської колегиї і яких, здаєть-ся, випускає тепер і львівське сїменище і всеучилище.
(, сторінка 109, в документі — 171)
> В Римі істнує специяльна духовна семінария для Русинів, де їх по укінченню студий сьвятять безженними — се отже специяльне "сїменище", уживши тутешнього (тепер уже малоуживаного) слова, безженности.
(, сторінка 60)
> ...а потім й Львівська духовна семінарія (“сіменище”)...
(, сторінка 304, в документі — 2)
> За прикладом західноєвропейських країн (Німеччини, Швейцарії, Франції) створювались педагогічні “сіменища”, або “воспіталіща”. Щоправда у Східній Галичині це були фактично гуртожитки-інтернати, котрі відкривалися на кошти архієпархії і призначалися для утримання й виховання здібних, але бідних учнів-препарандистів. У березні 1863 року перше сіменище у м. Львові прийняло 10 кандидатів на повне утримання.
Желехівський (том ІІ, ст. 868): Seminarium.
Дещо з прикладів ужитку:
(https://zbruc.eu/node/106165)
> Не думайте, що тут згадує ся про поміч з сторони Анґлії, Франції або Россії... нї! се, бачите, річ про те, що отець відказав Маркіянови помочи угнївавши ся після єго виключеня з сїменища.
> ...або в житєписи Маркіяновій не сказано, що єго виключено або видалено з сїменища...
(https://zbruc.eu/node/13516)
> Безперечно Партицкий в своїм часї положив заслуги для народної справи, іменно в шкільних річах в своїм зачерку (був професором руского язика в львівскім сїменищи учительскім).
(https://archive.org/details/tvorykuli00kuli/page/517/mode/2up?q=сіменище, сторінка 519)
> Виходить, що був я той-же бурсак-зубрило, які виходили з могилинської колегиї і яких, здаєть-ся, випускає тепер і львівське сїменище і всеучилище.
(https://shron2.chtyvo.org.ua/Literaturno-naukovyi_vistnyk/1899_Tom_06_Knyha_05.pdf, сторінка 109, в документі — 171)
> В Римі істнує специяльна духовна семінария для Русинів, де їх по укінченню студий сьвятять безженними — се отже специяльне "сїменище", уживши тутешнього (тепер уже малоуживаного) слова, безженности.
(https://www.inst-ukr.lviv.ua/download.php?downloadid=737, сторінка 60)
> ...а потім й Львівська духовна семінарія (“сіменище”)...
(http://dspace.wunu.edu.ua/bitstream/316497/21171/1/303-305.pdf, сторінка 304, в документі — 2)
> За прикладом західноєвропейських країн (Німеччини, Швейцарії, Франції) створювались педагогічні “сіменища”, або “воспіталіща”. Щоправда у Східній Галичині це були фактично гуртожитки-інтернати, котрі відкривалися на кошти архієпархії і призначалися для утримання й виховання здібних, але бідних учнів-препарандистів. У березні 1863 року перше сіменище у м. Львові прийняло 10 кандидатів на повне утримання.
++