Вимова: {kʌ̝s(ʲ)ˈnu̯͡ɔtɐ}.
*kus-yn-ot-a, від корене *kus- у <коснíти> (друс. късьнѣти "медлить") "вянути" (ЕСУМ ІІІ, 52).
Від слова «затнутися» (затинатися), адже стагнація — це перехідне й тимчасове явище, за яким (за відсутности дегенератів на чолі держави) неминуче йде инша фаза розвитку.
Не плутати зі словом зати́н, что походить від иншого кореня (або, принаймні, від иншого значення того ж кореня).
Uimowfa: {wɑ̝ˈpʲi͡ɘʲɲ(ː)ɜ ~ β̞ɑ̝ˈpʲi͡ɘʲɲ(ː)ɜ ~ wɑ̝ˈpʲi͡ɘʲɲ(ː)ɛ ~ β̞ɑ̝ˈpʲi͡ɘʲɲ(ː)ɛ ~ wɑ̝ˈpʲi͡ɘʲɲ(ː)e ~ β̞ɑ̝ˈpʲi͡ɘʲɲ(ː)e}.
Coli byrati za praudõ, cyto lat. slofo <stagnatio> e wd déyeslofa <stagnare>, peruésno »stati/stoiéti uapoiõ = uodoiõ, yaca ne tece«, wd <stagnum> »uapa« (ЕСУМ І, 329: ва́па; http://oldrusdict.ru/dict.html#: вапа "лужа; озеро"), to slofo <uapa> bui nai-tocyno tẽclo uídyé (uídya “idea”) tẽmui <stagnatio> yaco »uodostwy, stoiénnie/stattie uodui – uapa« → »stoiénnie/stattie u gospodarstué, rozuoyé to cyto«.
Wd imene <uapa> tuorix déyeslofo <uapéti> – »bouti/stati/stauati/stoiéti uapoiõ« → »bouti/stati/stauati/stoiéti he uapa (pereneseno pro inxe: rozfwy, gospodarstuo t.c.)«, z <-é-> (← *-ē-) »bouti u yacwm stané, iti u yacuy stan« (hi: zelen-é-ti, cosn-é-ti, bliz-é-ti, mél-é-ti, bout-é-ti, poust-é-ti, rẽsn-é-ti, giuot-é-ti to cyto), a wd <uapéti> tuorix imẽ déyui: <uapénnie> *»stoiénnie/stattie uodui« → »stoiénnie/stattie cœho (rozuoya, gospodarstua t.c.), he uapui«.
E ci malo slwf/corenwf, cyto mogõty opisati grẽsty/sõty tẽmui <stagnatio>, yaco: pin- u <piniti>, stoi-/sta- u <stoiéti, stati>, cosn- u <cosnéti>, klẽk- u <klẽcti, klẽcnõti> to cyto. Prote, uẽtye ("imporant") u slofé <stagnatio> e praué yoho tfwrscwsty ("poetry") ta perenwsnwsty ("metaphoricalness"), praué ona bo legity u yeyui sõti.
Стагнація — це не занепад (чи то пак занепаддя), а сповільнення темпів зростання. Рівень економічного добробуту держави, чия економіка стагнує, цілком може бути вищим за відповідний рівень в якійсь иншій державі, де стагнації немає.
Занепад (чи то пак занепаддя) — це кінцева фаза, щось остаточне. Стагнація — явище проміжне й тимчасове.
Етимологічний Словник:
Вапа — місце, де стоїть вода; грузьке місце.
Від праслов'янського vapa, мабуть, споріднене з дінд. vāpi «великий став», лит. úpė «ріка», лтс. upe «ріка, потік», прус. wupyan «хмара».
У давньоруській мові згадується слово Ва́па — «озеро, калюжа», у болг. мові ва́па — «улоговина, яма», у слн. vápa — «калюжа», у стсл. вапа — «озеро, калюжа».
Поясніть роль <за-> тут? Розумію мотивацію вибору кореня, та клякнути вже саме, без <за->, значить "стигнути й под".
Більш зрозуміло, як на мене.
Хоча, мо ви й праві
Є дієслово клякнути "мерзнути; дубіти; втрачати гнучкість; не достигнувши, сохнути від суховію" – знаєте таке? И без різних <за->, <по-> є його значення цілком ясно.
Хіба "кляк" не стосується лишень холоду? Ще не чув, щоби клякнули инакше, як від мерзлоти.
Любо! Слово рідне, слово зрозуміле, слово влучне!