Поясніть, будь ласка.

Після голосних і перед приголосними у вкраїнській мові /л/ (не знаю як написати міжнародною хвонетичною абеткою) переходе в /w/ (т.зв. "у нескладове").

Вовк, жовтий, гикавка, блискавка...

Гм... Я не певен, чи то всюди працює, бо є повно слів, де /л/ таки лишається незмінною після голосних. Мабуть, то залежить від говірки. Ото в мене кажуть "горівка" та "сопівка" проти книжних "горілка" й "сопілка", або ще "чівка" за гривку (є слово "чілка"? 😅). Проте кажуть заразом і "гілка", "скалка", "веселка", "спілка" тощо. Даруйте, якщо ці приклади не підходять.

Справді, дивно це, займаво би було дізнати правило цього переходу.

Перехід залежить від говірок. Є говірки, де /л/ здійснюється як [u̯] на будь-якому місці, є ж ті, де лише при певному фонетичному контексті. Якшо говорити за більшість говірок і літературні говірки, то [u̯] треба чекати, в першу чергу, перед сильним /ъ/ (тълстъ —> товстий; тълкъ —> товк). Такий перехід наявний у всіх українських говірках. У "стругалка" /л/ здіюснюватиметься як [u̯] лише в деяких говірках.

Шевелів ("Історична фонологія української мови" розділ 30, ст. 520) пише таке:

"Огублення l, тобто його зміна на [w] (у традиційній графіці — в), тепер має місце й у літературній мові, й майже в усіх діалектах, але на різну міру. В українських говірках можна виділити такі три основні варіанти:
1) зміною заторкнуто l у сполуках, що первісно мали вигляд CъlC [C — "consonant", тобто будь-яка приголосна], а також наприкінці слова у формах чол. роду одн. мин. часy: вовк, ноcи́в;
2) зміною заторкнуто l в усіх позиціях, окрім як перед голосним: вовк, носи́в, горі́вка, оре́в 'орел';
3) зміною заторкнуто твердий звук l в усіх позиціях: на додачу до наведених вище — також носи[w]а жін. роду одн., горі[w]онька."

<Справді, дивно це, займаво би було дізнати правило цього переходу.>

Treba e lixe pocecati docui cto cyto na tõ récy cital bõdeity.

Спасибі Вам за просвіту, добродію Близнюче!