http://hrinchenko.com/slovar/znachenie-slova/26951-lup.html#show_point. Див. ще ЭССЯ (том 16, стор. 94): *lupъ.
луп «воєнна здобич»
очевидно, запозичення з польської мови;
п. łup «тс.», як і ч. слц. lup «грабунок; здобич з грабунку», є похідним утворенням від łupić «грабувати», спорідненого з укр. лупи́ти;
»очевидно, запозичення з польської мови;«
ЕСУМ знов за рибу гроші. Геть не очевидно, бо руське слово ‹лупи́ти› теж значить "обдирати, грабувати".
Лупити - гатити .
Ось витяг із Грінченка (https://hrinchenko.com/dictionary/word/26971-lupiti):
Лупи́ти, -плю́, -пиш, гл. 1) Лупить, обдирать, сдирать кожу (съ животнаго), скорлупу (съ яйца), шелуху, корку (съ плода), кору (дерева) и пр. Лупити смереку. Шух. I. 177. Чи ти ж, мати, та гарбуз лупиш? Чуб. III. 132. 3) Драть, обдирать, грабить. Що ступить, то лупить. Ном. № 7414.
Друге, очевидно, розвинулося з першого
Друс. полонъ значило крім іншого, ба – перед усім – "здобич, добуте на війні, змаганні тощо", від утраченого дієслова в значенні "переслідувати, гнатися за". Значення "неволя" є вторе (че й третє), виникле внаслідок перенесення значення з назви обйекта ("полонені-неволені ← добуті люди, речі") на стан обйекта – "стан неволі".
ЕСУМ IV: плін "полон". Dreünéixiy skébely *plon- ← *pulon- ← *polun- ← poln-.
Можливо, через російське посередництво (р. плен «полон», плени́ть «полонити») або безпосередньо запозичено з церковнослов’янської мови; цсл. стсл. плѣнъ «полон» відповідає укр. поло́н (див.).
Ялисій далі слідує своєму припущенню про питомість бовгарських, лядських та їнших неповноголосних форм у руській мові.
КФЯЙ, я вмію читати, й читав ем статтю ЕСУМ на те слово, перш ніж його сюди дати. І все таки’м го дав. Бачите?
Не бовгарських, лядських форм, а давнішої праруської форми. І взагалі, як може та форма бути бовгарською??
Але ж не можна просто оголосити, що існують говори, які замість повноголосного оло дали ьло чи ъло чи шо там має бути. Це ж буде голослівне твердження, якщо Ви хочете довести, що таке явище дійсно було, то потрібно знайти прямі докази, що такі говори існували. Якщо виявиться, що є, я буду цьому лише дуже дуже рад! Але зважаючи на шалене панування Польщі, поки що здається таки логічніша думка, що повноголосся заступили польські форми.
Якщо таке явище побутувало, то які свідчення в давньому письмі? Чи є "описки" де написано врог чи пълон, і як їх багато. Якщо свідчень не знайдемо, то чи вправі ми твердити однозначно, що явище дійсно було?
Не в ремст Вам кажу, добродію.
Глянув, і прямим доказом, що це непитоме слово вважаю форму "пліни́ти" – з "і" у відкритому складі. Мало бути би "плонити", але ж ні, тут "і", що виглядає як уподібнення російському та церк. плѣнить.
"І взагалі, як може та форма бути бовгарською??"
Ну вот так якось(
»Ну вот так якось«
Tó u bóulgarscie ‘yacosi’, a u rousscie ‘ne mogé’.
goroh.pp.ua: полов
Трофей то не просто здобич, а відібрана у ворога в результаті сутички чи бою.Більш влучним відповідником є слово луп, що саме це і значить (воєнна здобич).
Слово "трофей" використовується не тільки зі знаком "воєнна здобич", але й "ловецька здобич" та гиншими. У контексті слово "здобич" може використовуватися по-всякому, зокрема й зі знаком "воєнна здобич".