У Грінченко: Добыча военная. Величалися дейнеки будинковим лупом.
Так, ЕСУМ дійсно пише (том III, ст. 307), що ми це слово буцім-то з польської взяли. Там-таки пояснено, відки саме воно пішло: "є похідним утворенням від łupić «грабувати», спорідненого з укр. лупити".
Гляньмо на наше рідне "лупити": ЕСУМ (том III, ст. 308) дає серед значень цього дієслова ще й "грабувати", в словниках (у того ж Грінченка, наприклад) так само то є. Гаразд, можемо припустити, що то польська мова вплинула. Тоді зазирнімо до давніших джерел. Приміром, у Срезневського (том II, ст. 55) є слова "лупежъ" (грабіж), "лупити" (грабувати) та "лупление" (грабіж).
Сумніви тоді лишаються хіба щодо форми слова "луп", та гадаю, що ніщо не вадить творити таке слово без афіксів... Ну, може воно все й не так, як пишу тут. А як Ви гадаєте?
,
які вже здобулись,
та
приймаються /чи відкидаються
goroh.pp.ua: полов
те що можна загарбати. похідне від англ. loot → грабувати, мародерити
Грінченка: Гарб, -бу, м. Большой крюкъ, багоръ. Морд. з гарбом. Съ лишкомъ. До Петриківки буде добрих сім верстов з гарбом. Новомоск. у.
Хм... може бути, либонь. Дам +
Я не певний, що це слово українського роду.
Є гарбати, що має слов'янську етимологію, й семантично <гарб> явно є творено від сього дієслова.
Дивовижно!
+
Слов'янський рід слова "гарбати" непевний.
Ну, то є таке...
Може якась видозміна "грабати", від котрого є похідні зі значенням "відбирати, грабувати, красти".
Уподоба!
—