Власне — (вставне слово) Уживається окремо або зі словом кажучи для уточнення чого-небудь; по суті.
(частка) Уживається для того, щоб підкреслити, виділити роль кого-небудь або значення чогось; саме, якраз.
У власному розумінні цього слова.
Приклад вживання
Ні, се, власне, не було хвалою, але се більше варто було, ніж звичайне величання матірок своїми дочками (Леся Українка, III, 1952, 668); Власне кажучи, по всіх п'єсах дядя Ваня грав самого себе (Юрій Яновський, I, 1958, 499). Сонце власне запало за сам вершок Чорної гори і червоним світлом обляло ..широкий край небозводу (Іван Франко, VIII, 1952, 122); Зазначу тільки свою радість, що власне Ви [Б. Грінченко] взяли цю справу в свої руки (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 120).
Походження
← лѧд. właśnie ← ч. vlastně, vlastní "свій, власний"
дѣ/дий
ЕСУМ: "ДІ «а саме, власне, отже»
алегроформа, що виникла з *děje(tb) «говорить» (3 ос. одн. від děti «діяти; класти», звідки й укр. ді́ти, ді́яти);
дий «тс.» (XVII ст.)"
Tuar <dé/дѣ> ide yésniti i yaco praeteritum/aorist – prostuy kés minõluy III. osobui odinõ wd <déti/дѣти> "cazati, molfiti, recti, goforiti", a ne yaco "алегроформу".
Слово "власне" є у Словнику Грінченка, тож це не запозичення, змінена лишень форма під впливом церковнослов'янської мови, тож даю форму з поверненим повноголоссям.
uk.wikipedia.org: Повноголосся
Власне — (вставне слово) Уживається окремо або зі словом кажучи для уточнення чого-небудь; по суті. (частка) Уживається для того, щоб підкреслити, виділити роль кого-небудь або значення чогось; саме, якраз. У власному розумінні цього слова.
Ні, се, власне, не було хвалою, але се більше варто було, ніж звичайне величання матірок своїми дочками (Леся Українка, III, 1952, 668); Власне кажучи, по всіх п'єсах дядя Ваня грав самого себе (Юрій Яновський, I, 1958, 499). Сонце власне запало за сам вершок Чорної гори і червоним світлом обляло ..широкий край небозводу (Іван Франко, VIII, 1952, 122); Зазначу тільки свою радість, що власне Ви [Б. Грінченко] взяли цю справу в свої руки (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 120).
← лѧд. właśnie ← ч. vlastně, vlastní "свій, власний"
Перекладаємо слово власне
пра́вѣ
ЕСУМ: пра́ві "власне, са́ме; майже"; друс. правѣ "прямо, не похило, сторч, справедливо, твердо, стало, немінно"; *praw- "прямий, правий, правдивий, істинний, вірний".
Як розрізняти значіння "власне" та значіння "майже"?
Не вім. Є трібувати в реченнях і бачити. Контекст.
ЕСУМ дає пра́ве «майже». Що думаєте про те, щоб зробити поділ на праві — власне, праве – майже?
http://hrinchenko.com/slovar/znachenie-slova/57836-taky.html#show_point
+
+
дѣ/дий
ЕСУМ: "ДІ «а саме, власне, отже»
алегроформа, що виникла з *děje(tb) «говорить» (3 ос. одн. від děti «діяти; класти», звідки й укр. ді́ти, ді́яти);
дий «тс.» (XVII ст.)"
Tuar <dé/дѣ> ide yésniti i yaco praeteritum/aorist – prostuy kés minõluy III. osobui odinõ wd <déti/дѣти> "cazati, molfiti, recti, goforiti", a ne yaco "алегроформу".
Я просто взяв сю вість зі словника. Але дякую за вточнення.
+
Слово "власне" є у Словнику Грінченка, тож це не запозичення, змінена лишень форма під впливом церковнослов'янської мови, тож даю форму з поверненим повноголоссям.
uk.wikipedia.org: Повноголосся
Волосня XD
Що кому.
"Слово "власне" є у Словнику Грінченка, тож це не запозичення".
Це взагалі просто геніальне твердження.
-
Словинк Грінченка:
Доо́чне, нар. Лично, самолично.
http://hrinchenko.com/slovar/znachenie-slova/13341-doochne.html#show_point