Галицьке, з польської.
"В сьогочасних виданнях в самі Галичині мова не покращала, а погіршала... В передні статті „Ділами не сльозами" є місця, которих я зовсім не міг зрозуміти навить наздогад, міркуючи по течіi мислів, як от:... площі (майдани) до вправ (до заправляння, заправляться – приготовляться к поступленiю в училище, а заправлялник – це „приготовішка" по великоруському)..." (І. Нечуй-Левицький. "Криве дзеркало украінськоі мови").
Так із того й треба починати, що це Н-Л
Ну ЕСУМ теж так думає, і в Грінченка нема. І те що Олекса подав під заправою цікаве
Правда чи треба це інакше питання
Для мене є дуже вагомий показник, які слова треба вилучати, які треба залишати.
Якщо від тих слів плюються люди, бо ті слова їм штучно/роблено нав'язали, як от простирадло, потяг (поїзд), фарба, дах тощо, їх треба викидати. А якщо слова давно усталені, стали всеукраїнськими, не тільки в книжників, а й у народі, як от підручник, хлопець, надто, занадто, вправа, то хай будуть. Навіщо ламати народ через коліно
Те, що слово додано в "Словотвір" - не значить, що його треба вилучати з мовлення. Просто ськаються українські відповідники, і все.
Для цього достатньо розгорнути словники синонімів
Розгорнув. Для "вправи" не знайшлося личащих сутям.
Як видите, цього не достатньо.
Щось я ваших синонімів не бачу 🤷♂️
Кому очевидно, що очевидно. Якось незрозуміло, які саме є підтвердження, що слово "вправа" є взятим з польської?
Це цитата з ЕСУМ, тут походження часто з нього, особливо коли так оформлено
(Хоча чому саме вони пишуть "очевидно" мені теж цікаво)
"У вільні хвилини вони перекидаються м'ячем. Це заправа до відбиванки або футболу" (Ю. Шевельов. "Над озером. Баварія").
"Де той розумний, що відповів би йому на питання: кохання це в нього до дівчини чи тільки заправа до того справжнього, що прийде колись до іншої?" (І. Вільде. "Сестри Річинські").
—
Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов) Вгору
Запра́ва, см. Запра́вка.
Запра́вка и Запра́ва –
1) (действ. от Заправля́ть):
а) за[у]правля́ння, запра́ва, засува́ння чого́;
б) ору́дування, керува́ння ким, чим, верхово́дження ким и над ким;
в) заправля́ння, засма́чування, запра́ва, зато́вкування, затира́ння, замина́ння, забі́лювання, засма́жування чого́ чим; г и
д) запра́ва (Оттенки см. Заправля́ть);
2) (чем заправляют кушанье) запра́ва, (толчен. сало с растёрт. пшеном) за́тірка, за́товчка, (пережар. мука на жиру) за́смажка
То ви спочатку навчіться користать із словниць. У Кримського ськаєте по московському слові "заправа", то звісно, що не знаходите потрібного. В Ізюмова знайшли слово "заправа" в перекладах до слова "запрос". І що з того? А в Ніковського ж є потрібне значіння: "начинание, приготовление к чему", та в вас очі дивляться, видно, не в той бік.
У Кримського знаходимо: "запра́вка (перен.: известн. привычки, направление) – за́правка, на́правка (Номис), ви́правка, вимуштрі́вля, за́вича, поста́ва, за́дмух (-ху)."
У Грінченка: "2) Начинаніе, приготовленіе къ чему, матеріалъ для чего-либо приготовленный". Ще в Грінченка: "Заправля́ти, -ля́ю, -єш, сов. в. запра́вити, -влю, -виш, гл.
...
3) Дрессировать, выдрессировать, пріучать, пріучить, упражнять".
Російсько-український словник 1930р. (О. Ізюмов) Вгору
Запрос –
1) запита́ння, -ння, за́пит, -ту;
2) (при продаже) запра́ва, -ви.
Приправа –
1) припра́ва, запра́ва, -ви,
2) (техн.) приладнува́ння
Словник українсько-російський 1927р. (А. Ніковський) Вгору
Запра́ва –
1) запрос (при продаже);
2) начинание, приготовление к чему, материал, для чего-либо приготовленный;
3) приправа
+++