То є фонетично не руський твар. Коли хочете твар, що передає маркованість, то в руській мові то є /-tɪjɛ, -nɪjɛ/, не /-tʲijɛ, -nʲijɛ/. Вами даний твар є сутий суржик.
"Симеон вирішив увести в монастирі культ свого духовного отця, блаженного монаха, в якого колись учився. Він написав його житіє, склав гімни на його честь."
- П. Загребельний
Слово, скоріш за все, з церковнослов'янської.
Я не бачу жодної причини, чому би це слово не використовувати в комічному, іронічному значенні, знаючи, що його так часто й використовують.
Навіть якщо це церковнослов'янщина.
Якщо не займатися пуризмом, звичайно.
До того же, маємо відмуну "житія", яке звучить більш по-українському.
Не пам'ятаю де читав ім (віді, в Шевельова), що, на пр., видання Шевченкових творів містять писані твари ге <житіє> й под. (<-тіє, -ніє>) — з <і>, але що в оригиналі є в його <житиє> й под. (<-тиє, -ниє>). Те саме може бути й з иншими письменники, що написання через <і> є редакція видань.
А Марко Вовчок є про мене досить сумнівний взірець, вона писавши крім руської й вятською, роджена на Вятщині, в вятській сімйї, росте в вятськомовнім середовищі. Руську мову бі вона знала йно ставши за мужем Опанасом Марковичем.
<Слово, скоріш за все, з церковнослов'янської.
Я не бачу жодної причини, чому би це слово не використовувати в комічному, іронічному значенні, знаючи, що його так часто й використовують.>
Ище раз Вам кажу, руська мова знає свій питомий фонетичний засіб маркувати слово gitïe — протиставленням вимови /ʒɪtʲːɜ/ (немаркованої) вимові /ʒɪtɪjɛ/ (маркованій), без потреби залучити церковнословйянську мову.
Єлісеє, житіє - українська форма, свідчена в багатьох віршах, мові священнослужителів, зокрема в творах Шевченка. Здоровий погляд на мову має тримати на вмі богатство та розмаїття мови, й у тій же рамці тенденції до чи йдеї про чистоту мови ( = словйянське тло в руській мові) він вимагає глядати по можливих доказіх підтвердження питомости слова, твару чи тягу.
Жиза — життєва ситуація, яка часто зустрічається.
1. — Відео, що надіслав Петрик, для мене прям-таки жиза. 2. — У мене жиза по життю: навушники постійно переплітаються!
Скорочене до чотирьох букв рос. слово «жизнь» (укр. життя).
англ. true story
Перекладаємо слово жиза
Від житійний. Останнє від житечний.
Жиза по своїй суті таке трохи комічне та іронічне слово.
Осьо маємо, житіє моє.
- Йой!
- Шо таке?
- Та знову позадавали купу роботи в уніврі.
- Шо поробиш, то житіє.
- Житіє.
То є фонетично не руський твар. Коли хочете твар, що передає маркованість, то в руській мові то є /-tɪjɛ, -nɪjɛ/, не /-tʲijɛ, -nʲijɛ/. Вами даний твар є сутий суржик.
Російсько-український словник 1930р. (О. Ізюмов)
"Житие – житіє́, -ія́"
"Перечитав він Псалтир, Часословець, перечитав житіє якогось святого.... "
- Панас Мирний
"Симеон вирішив увести в монастирі культ свого духовного отця, блаженного монаха, в якого колись учився. Він написав його житіє, склав гімни на його честь."
- П. Загребельний
"Та вам як розказать своє житіє усе, то буде на весь день казки."
- Марко Вовчок
Слово, скоріш за все, з церковнослов'янської.
Я не бачу жодної причини, чому би це слово не використовувати в комічному, іронічному значенні, знаючи, що його так часто й використовують.
Навіть якщо це церковнослов'янщина.
Якщо не займатися пуризмом, звичайно.
До того же, маємо відмуну "житія", яке звучить більш по-українському.
Не пам'ятаю де читав ім (віді, в Шевельова), що, на пр., видання Шевченкових творів містять писані твари ге <житіє> й под. (<-тіє, -ніє>) — з <і>, але що в оригиналі є в його <житиє> й под. (<-тиє, -ниє>). Те саме може бути й з иншими письменники, що написання через <і> є редакція видань.
А Марко Вовчок є про мене досить сумнівний взірець, вона писавши крім руської й вятською, роджена на Вятщині, в вятській сімйї, росте в вятськомовнім середовищі. Руську мову бі вона знала йно ставши за мужем Опанасом Марковичем.
<Слово, скоріш за все, з церковнослов'янської.
Я не бачу жодної причини, чому би це слово не використовувати в комічному, іронічному значенні, знаючи, що його так часто й використовують.>
Ище раз Вам кажу, руська мова знає свій питомий фонетичний засіб маркувати слово gitïe — протиставленням вимови /ʒɪtʲːɜ/ (немаркованої) вимові /ʒɪtɪjɛ/ (маркованій), без потреби залучити церковнословйянську мову.
Єлісеє, житіє - українська форма, свідчена в багатьох віршах, мові священнослужителів, зокрема в творах Шевченка. Здоровий погляд на мову має тримати на вмі богатство та розмаїття мови, й у тій же рамці тенденції до чи йдеї про чистоту мови ( = словйянське тло в руській мові) він вимагає глядати по можливих доказіх підтвердження питомости слова, твару чи тягу.
Поділяю Єлисієву думку.
<зокрема в творах Шевченка>
Про Шевченка'м писав у змінці вище. Не читали'сте?
Від день-денно — щодня, день-у-день, буденно.
День-денний — нічого нового, трапляється щодня, нічого дивного.
Щоденно, щодня.