Не черговий, а просто новий правопис

Нова абетка:
А,а (а), Б,б (бе), В,ɞ (ве), Г,г (ге), Д,∂ (де),
Ɛ,ε (е), Ꞓ,ꞓ (є), Ж,ж (же), Ꙁ,ꙁ (зе), Ґ,ґ (ґе),
И,и (и), І,і (i), Ï,ï (ï), Ԫ,ԫ (дже), S,ς (дзе),
Й,й (йот), Ӄ,ӄ (ка), Ʌ,ʌ (ел), М,м (ем), Ν,ɴ (ен),
Ꙩ,ꙩ,о (о), П,п (пе), Ƿ,ƿ (ер), С,с (ес), Т,т (те),
Ꙋ,Ꙋ (у), Ɣ̌,ɣ̌ (у кор.), ⵀ,ҩ (еф), Х,х (ха), Џ,џ (це), ⵖ,ɥ (ча), Ѡ,ѡ (ша), Ψ,պ (ща), ь (м’який знак, або єрь), Ю,ю (ю), Ѧ,ѧ,я (я)

а — треба замінити на кириличну “аз”
Ч, ч — на кир. “черв”
Ж, Щ — на букви з рутенії

S — sеркало, sвін, sюркіт, 
Ԫ — ԫміль, ԫбан, ԫем, Ԫек
Ɣ̌ — ɣ̌читель, ɣ̌чинок, Ɣ̌ашингтон, аɣ̌диторія
Вимовляється від позиції.

Для м’яких приголосних не треба вигадувати нових букв, бо є Ь. 
Для напівм’якої І теж не треба вигадувати нічого, бо можна читати, як кому подобається — як і, йі, йи, іи, ī, иі чи ще якось. 

Радіоактивний добродію Єлисію,  припиніть, будь ласка, кусати людей!
Тут і абетка, і шрифт – усе вкупі.

Вимовляється від позиції.

А як зрозуміти, У там чи В?

Радіоактивний добродію Єлисію,  припиніть, будь ласка, кусати людей!
Тут і абетка, і шрифт – усе вкупі.

Так, і абетка, бо змінив порядок розміщення, додав нові букви, і “шрифт”. Тут радше не шрифт бо шрифти в рутенії різні. А от зовнина букв буде українська. Це як грецький алфавіт, що відрізняється як від латиниці, так і від кирилиці

Вимовляється від позиції.

А як зрозуміти, У там чи В?

А нині як розумієте, де ставити В чи У? Тобто вимовляєте, як тепер, а пишете тільки одну букву

Англійці, французи, кельти тощо пишуть одне, вимовляють инше. А чому нам зась? 
Запропоновані “чергові” правописи тільки все ускладнюють. Я ж намагаюсь навпаки все спростити

А ось тут всі мої пропонови щодо нового правопису:
https://www.facebook.com/share/p/16zJvSUyV1/

А ось тут всі мої пропонови щодо нового правопису:
https://www.facebook.com/share/p/16zJvSUyV1/

Як пропонуєте писати Ў замість В чи У, зокрема в чужих, так саме треба Ѳ замість Ф чи Т 😂 Ато напридумували то так, а то так, а то залежно від значення. Харківський правопис з ля й ґ вже погрався в такі недокомпроміси 😄

А в чому зміна в 27? Чи пропонуєте “ненавидіти” окремо писати? 😄

39 — Так якщо світська держава, нащо принижувати культові книги? З великої, як і будь-які книжки, без лапок, бо це не зовсім назва

45 — краще математиця, фізиця, хімиця тощо

> А ось тут всі мої пропонови щодо нового правопису:
> https://www\.facebook\.com/share/p/16zJvSUyV1/

1. Всі географічні назви пишемо тільки через Г, ніякого Ґ:
Гондурас, Гана, Грац, Копенгаген, Габон, Гвінея, Гвіана тощо
∆∆∆
Неглузд

3. Перед Ї апостроф не ставимо (як перед Й):
Підїзд, розїхався, соловїний
∆∆∆
Неглузд, зі зї з’ї за зя з’я, зї за звучанням як зі
Якщо робити таку зміну, то повністю, а не на вдину букву, до того же, м’які голосні писати як ьа ьу ье ьо 

4. Для позначення дзвінких африкат додати нові букви: Ԫ,ԫ (дже), S,ς (дзе)
∆∆∆
За, проте таку Дж просто не сприймуть

5. Орфографія, орфоепія пишемо через Т — ортографія, ортоепія, як ортодокс, ортопед, ортостатика, ортоклаз тощо
∆∆∆ 
Так, проте це досі запозичені слова. Ще й порушують правильну фонетику

6. Ввести нову букву — Ў:
а. На початку слова, де нині міняються у/в:
Ўчитель, а не вчитель чи учитель
Ўлетіти, а не влетіти чи улетіти тощо;
б. В середині слова, коли варіюються ау/ав:
аўдиторія, паўза тощо
∆∆∆
Дурня, це призведе до ще більшої несвіти про вимову (це легко зріти з білорусів)

7. Англійське W на позначення звука [w] передаємо через Ў:
Ўашингтон, Ўебстер, Ўеллінгтон, Ўільсон, Ўінніпег, Ўельс, ўайт-спірит та ін.
∆∆∆ 
Дурня, там буде “в” інколи буває, що вже w, але це перед приголосною

8. Пишемо приросток з- перед Ф:
Зфотографувати, зфальшувати тощо 
∆∆∆
По-перше, ф — глухий звук і писати перед ним “з” така ж дурня, як перед “т,х,к,ц,ш” 
По-друге, цей звук варто викорінити взагалі, через неприродність його в нашій мові

9. Міф, міфологія, анафема, дифірамб, Демосфен, Афіни, Борисфен пишемо через Ф
∆∆∆
Суперече 5му, просто тупість, яку ви лишили, бо вам лінь звикати до правильного.

10. Кафедра — стосується світської тематики, катедра — релігійної. 
Ефір — стосується хімічної тематики, етер — новинарної
∆∆∆
Штучне відділення, двічі тупість разом із 9тим.

11. Етеризація — ефіризація (від ефір)
∆∆∆
По-перше, це й досі йномовне слово
Тричі тупість разом із 9 та 10тим

12. Німецьке буквосполучення еі відповідно до вимови передаємо українською мовою через ай (яй):
Айзенах, Вайнрайх, Вітгенштайн, Вайзенборн, Кайзер, Майнгоф, Нортгайм, Бляйбтрой, Кляйн, Кляйнерт, Фляйшер, крайцер, маркшайдер, капельмайстер, гросмайстер, штрайкбрехер, Гайне, Ляйпциг, Райн. 
∆∆∆
Це правильно, підтримую

Але крейда, Швейцарія
∆∆∆
Але🫩…

13. В географічних, історичних назвах подвоєння не пишемо:
Андорра — Андора
Голландія — Голандія
Галлія — Галія
Калькутта — Калькута
Бонн — Бон
Брюссель — Брюсель
Гаронна — Гарона 
Каєнна — Каєна 
Канни — Кани
Ніцца — Ніца, або Ниця
Таллінн — Талін
Хаттія, або Хеттське царство — Хатія, або Хетське царство
Яффа — Яфа тощо. 
∆∆∆
Так, це так очевидно 

14. В загальних назвах, похідних від власних назв, приголосні не подвоюємо:
голандський, галізм, гал, хет (мн. хети)
∆∆∆
Як 13

15. В особових назвах приголосні не подвоюємо:
Алах, Ахілес, Мухамед тощо то
∆∆∆
Як 14; Боже це можна було зробити вдиним пунктом

16. В складноскорочених словах пишемо без подвоєння:
військомат (військовий комісаріат), міськом (міський комітет), юнат (юний натураліст)
∆∆∆
Такі форми слів радянщина, жодній справжній слов’янській мові такі слова не пасують 

17. Пишемо панó, а не панно
∆∆∆
Так, до 13,14,15

18. Пишемо баласний, контрасний, компосний, аванпосний, протесний, форпосний, замість баластний, контрастний, компостний, аванпостний, протестний, форпостний. 
Порівн.: обласний, радісний, усний, захисний
∆∆∆
Так, але це досі запозичені слова 

19. Пишемо шіснадцять, а не шістнадцять
Також: шіснадцятеро, шіснадцятка, шіснадцяти, шіснадцятий, шіснадцятирічний тощо
∆∆∆
“Д” теж асимілюється, розумію — подовження 18го, але може час на сімнацять тощо.

20. Пишемо герцог — герцозький. 
Як боягузький, запорізький
∆∆∆
Хтось міг писати йнако? Жськ¿ Це же відварта помилка 

21. Пишемо Параска — Паращин; Ониська — Онищин, але Онисько — Ониськів
∆∆∆
Так 
Але чого там “але”, якщо татів, братів тощо

22. Незалежно від семантики слова в словотворчому компоненті -віз уживаємо тільки І, а не О:
Водовіз, електровіз, лісовіз, тепловіз, цементовіз тощо. 

24. Вживати числівник копа, нарівні з шістдесят
∆∆∆
Скажіть про чотиринадцять та чотиридцять 

25. Вживати назву кольору жовтогарячий замість оранжевий, жовтохолодний замість лимонний

26. На кшталт, безкоштовно, безкоштовний, наразі — поза законом (як в чинному правописі — топ). Замість них вживаємо питомі відповідники
∆∆∆
Скажіть, що це до всіх нерідних слів, що в нашій мові не мають глузду 

27. Не з прикметниками, дієприкметниками, прислівниками, дієприслівниками пишуться окремо, крім тих випадків, коли слова з НЕ не вживаються
∆∆∆
Написати би приклади, бо сумніви чи ви самі не заплутилися

28. Пишемо завжди префікс архи-, а не архі-:
Архимандрит, архиєрей, архимільйонер, архискладний
∆∆∆
Це досі запозичена приставка

29. Пишемо разом складні прийменники, в яких початковий компонент є прості прийменники з, із:
зза (ізза), знад, зперед, зпід (ізпід), зпоза, зпоміж, зпонад, зпопід, зпосеред, зпроміж
∆∆∆
Надібно би ще за глухістю асимілювати ту “з”)

30. Пишемо через дефіс/розділку:
Кінець-кінцем, честь-честю, чин-чином

31. Іноземні прізвища з часткою Мак-, Ван-, Сен-, Сан-, Тер- пишемо через дефіс/розділку:
Мак-Магон, Мак-Клюр, Мак-Картні, Мак-Дональд, Мак-Кінлі, Мак-Кензі, Мак-Меган, Мак-Магон;
Ван-Димена, Ван-Гог, Ван-Дейк;
Сен-Симон, Сен-Сан;
Сан-Мартін, Сан-Марко;
Тер-Петросян, Тер-Оганьян

32. Іноземні прізвища з частками -оглу, -огли, -заде, -кизи, -хан, -бей, -бек, -паша, пишемо через дефіс/розділку:
Гасан-огли, Мамед-заде, Фікрет-кизи, Мехмед-бей, Кемаль-паша, Мірза-хан, Чингіс-хан, Багір-заде, Турсун-заде, Кер-огли
∆∆∆
Бо вони мають слової значення, хм добре, чи не треба з великої їх писати ще?

33. Похідні від складних особових імен пишемо разом:
Жан-Жак — жанжаківський, 
Мак-Карті — маккартизм

34. Похідні від географічних назв прикметники (переважно населених пунктів) з першими складовими частинами соль-, спас-, усть-, ла-, вест-, іст-, нью-, сан-, санкт-, сант-, санта-, сен-, сент- та ін., а також із кінцевими назвотворчими частинами -ривер, -сіті, -сквер, -стріт, -фіорд пишемо разом:
сольілецький, устькаменогірський; ньюйоркський; фолриверський, атлантіксітинський, ламаншський, лаплатський і т.д.
∆∆∆
Але ж вони теж мають своє значення, у шський також дурня як жзький ))))
Ламанський би краще вже написали 

35. Ніяких написів з маленької букви у власних назвах людей, країн:
Московщина, Путін Хуйло. 
(Адже наші предки не писали срср, німеччина, сталін, гітлер). 
З маленької букви пишемо, якщо власні назви перетворилися на загальні:
колективний путін, соловйови-кисельови
∆∆∆
Зневага через малу букву й мені незглузда 

36. Бог пишемо з великої букви, коли це стосується єдиного творця, в інших випадках — з маленької:
напр., бог Зевс чи бог Ра
∆∆∆
А про те, що має бути “Біг” ви не думали.
(Тікайте з сект віри в будь-яких богів, віра в вигаданих істот розуму й статности не дасть.

37. Прикметники, утворені від слова Бог, Господь, пишемо з малої букви:
слава божа, воля господня, божий промисел
∆∆∆
Яка свічена людина так висловлюється 

38. Слова апостол, святий, преподобний, мученик та ін. пишемо з малої букви без винятків: 
апостол Матвій, святий Пантелеймон, свята великомучениця Варвара, преподобний Серафим Саровський, блаженна Феодора, пресвята Богородиця, свята Трійця, собор святого Петра

39. Назви культових книг пишемо з маленької букви без лапок:
біблія, євангеліє, тора, псалтир, коран. (Адже Україна — світська держава). 
∆∆∆
Книги найбільших світових культів?)

Але Святе письмо, Старий завіт/заповіт, Новий завіт/заповіт
∆∆∆
Але🫩

40. У назвах найвищих органів влади і державних установ України з великої букви пишемо перше слово (і всі власні назви), що входить до складу назви:
Верховна рада України, Кабінет міністрів України, Конституційний суд України, Верховний суд

41. Пишемо галізм, англізм, московізм, замість галліцизм, англіцизм, русицизм чи росіянізм
∆∆∆
Так, проте це ДОСІ запозичене закінчення

42. Дієприслівники активного стану теперішнього часу не вживаємо
∆∆∆
Логічна повна відмова від них, проте бажаний приклад, як казати 

43. Пишемо Є (дієслово бути теп. ч.)+ називний відмінок (саме є можна опускати), а не Є + орудний відмінок. 
Київ [є] — столиця України, а не Київ є столицею України. 
Він [є] гарний спеціаліст, а не Він є гарним спеціалістом. 

44. Страви насипаємо, а не наливаємо:
Насипати кашу, борщ, суп тощо
 
45. Унормувати деякі фемінітиви:
Математик — матемáтичка, а не математикиня
Фізик — фІзичка, а не фізикиня
Хімік — хи́мічка, а не хімікиня
Кібернетик — кібернéтичка, а не кібернетикиня тощо
∆∆∆
Фізика: фізичник/ця
Хімія: хімійник/ця 
Дуже просто 

46. Не маємо фемінітиву до:
Член-кореспондент, пресаташе, голова, владика, колега, суддя
∆∆∆
Челéнник/ця
Пресаташе, ви же бачите це закінчення, такі запозичені слова найбезглуздіші
Головник/ця
Владика, очевидно не має сенсу в українській, хоча б володник/ця
Колега, я знаю з чого це слово складене, та не знаю як ставитися до нього, краще прибрати 
Суддя, це множина, краще судник/ця

47. Повернути до літературної мови питомі слова без будь-яких позначок:
Бути правим, а не мати рацію
Краска, а не фарба
Красити, а не фарбувати
Криша, а не дах
Накінець, а не врешті-решт, нарешті
Пляс, пляска, плясун, плясуня, а не танець, танок, танцюрист, танцюристка
Плясати, а не танцювати
Повар, а не кухар чи куховар

48. Назви міст у родовому відмінку пишемо з закінченням -а, -я:
Амстердама, Гомеля, Ліверпуля, Лондона, Мадрида, Парижа, Чорнобиля. 
(Ніякого Амстердаму, Гомелю, Ліверпулю, Лондону, Мадриду, Парижу, Чорнобилю). 

49. Пишемо Московщина, а не росія, Росія, Московія;
москвин, а не росіянин, русич, русин, московит, москвич (в значенні національності);
москвинський, а не російський, руський, московитський, москвитянський. 
∆∆∆
Логічно 

50. Москвинські та білоруські географічні назви українізувати:
Білгород, Вороніж, Льгів (а не Льґов), Берестя, Оріхово-Зуєве, Благовіщенськ, Щокіне, Семенове, Рогачеве, Соловйове. 
∆∆∆
Нащо й чому, я за зукраїнення лише міст, що початково й так наші були.
Оріхово, благовіщенськ, Щокіне, Соловйове…. Ну дуууууже зукраїнені назви 👏👏👏

Але Желєзногорськ, Йолкіне. 
∆∆∆
Ну звісно Йолкіне не зукраїнщене, як якесь Щокіне, аж вииидно

51. Українізувати деякі польські міста:
Перемишль (а не Пшемишль), Ряшів (а не Жешув), Кільці (а не Кельце)
∆∆∆
У нашій мові неможливе -шль, хоче зукраїнити, Перемишель, ніяко йнако 

52. Слов’янські назви з кінцевими -ово, -ево та -ино передаємо через ове, -єве та -іне (-їне), після шиплячих — -ино без збереження закінчення -о, тобто пишемо як українські назви на -е:
Внукове, Габрове, Оріхово-Зуєве, Сараєве; Бородіне, Мар’їне, Пушкіне; Єгоршине, Рощине, Косове (країна)
∆∆∆
Оріхово звісно ж ви не передали таким чином

53. Пишемо Мукачеве, а не Мукачево! 

54. Українізувати деякі молдавські та литовські міста:
Кишинів, Тираспіль;
Вільна (а не Вільнюс) 

Похідні:
кишинівський, тираспільський, віленський

55. У назвах країн та заморських територій з приставками Сан-, Санта-, Сен-, Сент-, Сінт- пишемо Сан-:
Сан-Марино, Сан-Мартен, Сан-Томе і Принсипі, Сан-Люсія, Сан-Вінсент і Гренадини, Сан-П’єр і Мікелон, Сан-Томас, Сан-Кітс і Невіс

Як пропонуєте писати Ў замість В чи У

Otó yzocrema i tomou e pitoma pravipisy latiniçeiõ ounycha rousscœy móuvie: mitõsiti ‹у› iz ‹у꙼› ci na opacui ne e nicy inche neigy mitõsiti ‹у› iz ‹в› ci na opacui, yac i obie si pravopisi zayvo nacuidaiõty odinõ vuimóuvõ yaca ne conecyno e tacage ou yna incha cètça (reader) u ynõ danõ mity, ouge ne cazjõtchi oge in ne conecyno e dóugen znati pràvila cde staviti cyto. Na priclad, in bõdé pisau: ‹нема у них›, ci ‹він впав›, ci ‹був у одного›, ‹а у нього›, ‹таких вчинків›, ‹він вже› — i ceomou ya imõ terpieti naveazagne mi ynui crivui vuimóuvui tacoiõ pravopissiõ?? I tó prosterttié uvesti ‹у꙼› niyac ne riexity to zàmeut (the problem) neznagna coli ci cde pisati ‹у› a cde / coli ‹у꙼› — cto ne zna cde/coli staviti ‹в› a cde/coli ‹у›, ne bõdé mœgl znati coli i cde staviti ‹у› ci ‹у꙼›. I xay pœdmetovo (subjective), ta ne cazjõ ouge yac ocovirno na vid e ‹у꙼› (rœuno he i usieliaco pisymea iz corotcoiõ, i latiniçeiõ: ‹a꙼› u roum.). Pacye, i samo mitõscheigne [u] : [w (u̯)], yac ne raz ouge bie oucazano inde, ne e yno strogo pràvilo, ale teageigne (tendency) he znac pitimui vuimóuvui, a tam mojõty bouti i xuitagna. I se e ne use. Lémcovina ne znaié mitõscheigna [u] : [w (u̯)], yac tam e zieu riexeno cerez [ˀ], por.: [ˌstɑwuβ̞ɔˈryt, ˌstɑwˀuβ̞ɔˈryt] (‹stau ou vorœt›) i [ˌstɑlɑˀuβ̞ɔˈryt] (‹stala ou vorœt›). 
I dalieye, e *u(-) cyto za proxuiboiõ e /w/ a pered ynomy sõgolosnomy [u], a e *ou(-) cyto za proxuiboiõ e /u/ a pered ynomy golosnomy [w]. E ci malo slœu samogoucœu (homophones) iz rœznami, ceasto protixœdnami znaceignami, por.: ‹ounicati, ounicnõti› — za proxuiboiõ /unɪˈkɑtɪ/, /uˈnɪknʊtɪ/, pered ynomy golosnomy [u̯nɪˈkɑtɪ], [u̯ˈnɪknʊtɪ] ta ‹unicati, unicnõti› — za proxuiboiõ /wnɪˈkɑtɪ/, /wˈnɪknʊtɪ/, pered ynomy sõgolosnomy [unɪˈkɑtɪ], [uˈnɪknʊtɪ], ‹oulouciti› — za proxuiboiõ /uluˈt͡ʃɪtɪ/, pered ynomy golosnomy [u̯luˈt͡ʃɪtɪ] proti ‹ulouciti› — za proxuiboiõ za proxuiboiõ /wluˈt͡ʃɪtɪ/, pered ynomy sõgolosnomy [uluˈt͡ʃɪtɪ] itd. I ‹у : у꙼› ci ‹у : в› — bay dougye — ne riexity nicy tou: bõdy tó ‹ounicati› ci ‹unicati›, pered ynomy golosnomy obie bõdé pisano ‹вникати, у꙼никати›, a pered ynomy sõgolosnomy obie bõdé pisano ‹уникати›, i neyasno e ci tó e ‹ounicati› abo ‹unicati›. To ci ne radjche e pisati latiniçeiõ: ‹ounicati› “to avoid, escape” — za proxuiboiõ /unɪˈkɑtɪ/, pered ynomy golosnomy [u̯nɪˈkɑtɪ], i ‹unicati› — za proxuiboiõ /wnɪˈkɑtɪ/, a pered ynomy sõgolosnomy [unɪˈkɑtɪ] ?

Crœmy toho, izcorotcheigne zadieiaié ne ino golosen /u(-)/ (‹ou›, ‹ou•›), /ʊ-/ (‹õ•›) pered ynomy golosnomy golosnomy, a i /o(-)/ (‹o›, ‹o•›), i se e pitimœsty rousscoï móuvui, por.: ‹навпаки› = *na opakons (moyeiõ pravopissiõ: ‹na opacui›), ‹навмання› = *na obmaniye (moyeiõ pravopissiõ: ‹na omagne›), por. i givõ vuimóuvõ po nariecciax [dywbi̯͡e̝du] i nerodjaynõ (unnatural) oucenõ ‘lieteratournõ’ vuimóuvõ [do.oˈbidu] u ‹dœ obiedou›. Tomou i ‹na odinçie› e pitima roussca vuimóuva [nɑ̝͡o̯ˈdɪ͡ɘ(ʲ)n(ʲ)t͡ɕi ≈ nɑ̝wdɪ͡ɘ(ʲ)n(ʲ)t͡ɕi], a ne [nɑ.oˈdɨnt͡si], pri ceimy pitima lémcœusca vuimóuva e [nɐˀoˈdɪ͡ɘ(ʲ)n(ʲ)t͡ɕi, nɑˀoˈdɪ͡ɘ(ʲ)n(ʲ)t͡ɕi]. 
Tomou pravopisy cuiriliçeiõ (bóulgariçeiõ), cyto sliedouié zvõciegnou (zayvo) znacyno oustõpaié pravopisi latiniçeiõ yaca riexity pered usiemy ne zvõciegne slœu iz mienlivœsttiõ’ho, ale zveagymeinnui ta tvarmeinnui uzteagui (phonemic and morphemic relations) u slovax. 

 ‹на вдину [букву]

Vidco este byrali u cmiet moyui izmiencui, ta use tacui gadayete ne inacye i bóulgariça ta iz ‘popraucami’ e gœdna ouspiexyno riexiti zâmetui cinnoï pravopisi bóulgariçui. Sb., Vui, pischõtchi ‹на вдину›, mnite zvõciegne. To yac pac iz zvõciegnémy / vuimóuvoiõ [nɑ̝͡o̯dɪ͡ɘʲnʲi ~ nɒ͡o̯dɪ͡ɘʲnʲi ~ nɑ̝wdɪ͡ɘʲnʲi ~ nɒwdɪ͡ɘʲnʲi]? I sèse e pitoma vuimóuva. To cyto pac, pisati: ‹но вдині›? Abo néxtouati yeyõ cerez mnogeigne rœznopisagn? Pisalige’ste: »Надібно би ще за глухістю асимілювати ту “з”« — se e praghneigne sliedouati zvõcynie. To yac cyto do pisati ‹но вдині›? Yasna riecy, ne xotchete, a tó tomou cyto Vasche sliedouagne ‘zvõciegnou / vuimóuvie’ e vuibierovo. A ceomou? Tomou cyto, xotcha silma xotchete primiriti bóulgariçõ iz ne pœd silie yei peredati na pisymie pitimosti (typical features) rousscoï zvõcynyui. 

шський також дурня як жзький ))))
Ламанський би краще вже написали

Vidite? Iesce docaz yac nepitoma e bóulgariça pisati rousscõ móuvõ. Cyto yac [lɑˈmɑn(ʲ)sʲkɘj] e œd /lɑmɑn/, ci œd /lɑˈmɑnx/, ci œd /lɑˈmɑns/, cògyne bõdõtchi yno pitomo imea (proper name)? Usi ceotuiri pisati ‹Ламанський›?? Otge i tout opeaty tacui e glouzd pisati radjche latiniçeiõ zaxovauchi istoslœunui, zveagymenoslœunui ta tvaroslœunui, a tó i prosto pisymeno-ròzrœznilnui (graphico-differentiative) uzteagui. I sciro, nacy ‹•scuy› œd ‹La Manche›?? ‘Lamanchscuy canal’?? Dourniça! La Manche e imea, tomou: canal La Manche. Xuiba cazjemo ‘Cuyeuscoe miesto’ zamiesty Cuyeu? Yac slovo ‘miesto’ e ucladeno u imea Cuyeu, tac i slovo ‘canal’ u La Manche. A cde La Manche vuistõpity u ynie inchie sõtçie, to radjche e coristati yz padœu (cases), pro nastoyõ: »te i te La Mancha (ceoho?)«, ci »te i te blizou/bliz/colo La Mancha«, »pri/na La Manchie«. Ne cazjõtchi oge mui mogemo’ho zvati i inacye — cœneç cœnçemy eaghelscoiõ e tó ‘English channel’, ci prosto ‘the Channel’ (‘Eaghelscuy Rõcau’?). 

 У нашій мові неможливе -шль, хоче зукраїнити, Перемишель, ніяко йнако

I se e yno za riezco tverdgeigne a tó bez tla, atge e, pro nastoyõ, ‹Bœbrca› /ˈbybr̩kɑ/. I cyto, vuicuinete yz móuvui??

А ось тут всі мої пропонови щодо нового правопису:
https://www.facebook.com/share/p/16zJvSUyV1/

Як пропонуєте писати Ў замість В чи У, зокрема в чужих, так саме треба Ѳ замість Ф чи Т 😂 Ато напридумували то так, а то так, а то залежно від значення. Харківський правопис з ля й ґ вже погрався в такі недокомпроміси 😄

А в чому зміна в 27? Чи пропонуєте “ненавидіти” окремо писати? 😄

39 — Так якщо світська держава, нащо принижувати культові книги? З великої, як і будь-які книжки, без лапок, бо це не зовсім назва

45 — краще математиця, фізиця, хімиця тощо

Для кого краще? 🤦‍♂️🤦‍♂️🤦‍♂️

45 — краще математиця, фізиця, хімиця тощо

Для кого краще? 🤦‍♂️🤦‍♂️🤦‍♂️

Для того, хто говорить українською й знає, що означає “математичка”, “фізичка” тощо, й хоче вжити хороший забутий спосіб, який тут якраз годиться. Ну й краще за -икиня

> А ось тут всі мої пропонови щодо нового правопису:
> https://www\.facebook\.com/share/p/16zJvSUyV1/

1. Всі географічні назви пишемо тільки через Г, ніякого Ґ:
Гондурас, Гана, Грац, Копенгаген, Габон, Гвінея, Гвіана тощо
∆∆∆
Неглузд

Бо задовбали ґеґати. Ще з давніх часів чужу Ґ в чужих назвах ми передавали через Г. І тільки коли Русь підпала під вплив Литви й Польщі, в книжній мові стали вживати Ґ. Спочатку як диграф КГ, потім як буква Ґ. Я не против Ґ узагалі, хай буде. Але для географічних назв тільки Г. Не треба ґеґати, хай ґеґають сусіди. 

2. Розширити перелік слів з початковим И:
Индик, индичка, индієць, индиянець, индійка, индиянка, Индія, Индонезія, инший, инакше, Индостан, индійський, индонезійський, индостанський, индус, индуска, индуський, индиянський, институт, институтка, институтський

3. Перед Ї апостроф не ставимо (як перед Й):
Підїзд, розїхався, соловїний
∆∆∆
Неглузд, зі зї з’ї за зя з’я, зї за звучанням як зі
Якщо робити таку зміну, то повністю, а не на вдину букву, до того же, м’які голосні писати як ьа ьу ье ьо 

Перед Ї нема смислу ставити апостроф так само, як перед Й. До чого тут Я, Ю, Є? 🤦‍♂️🤦‍♂️🤦‍♂️
Соловїний = солов’їний ≠ соловіний

4. Для позначення дзвінких африкат додати нові букви: Ԫ,ԫ (дже), S,ς (дзе)
∆∆∆
За, проте таку Дж просто не сприймуть

5. Орфографія, орфоепія пишемо через Т — ортографія, ортоепія, як ортодокс, ортопед, ортостатика, ортоклаз тощо
∆∆∆ 
Так, проте це досі запозичені слова. Ще й порушують правильну фонетику

Порушують, не порушують. Так є нині 🤷‍♂️

6. Ввести нову букву — Ў:
а. На початку слова, де нині міняються у/в:
Ўчитель, а не вчитель чи учитель
Ўлетіти, а не влетіти чи улетіти тощо;
б. В середині слова, коли варіюються ау/ав:
аўдиторія, паўза тощо
∆∆∆
Дурня, це призведе до ще більшої несвіти про вимову (це легко зріти з білорусів)

Про яку вимову? Зараз укають, де треба й не треба. Векають теж. Он у Вас вдиний 🤣🤦‍♂️
Призведе тільки до полегшення письма. 

7. Англійське W на позначення звука [w] передаємо через Ў:
Ўашингтон, Ўебстер, Ўеллінгтон, Ўільсон, Ўінніпег, Ўельс, ўайт-спірит та ін.
∆∆∆ 
Дурня, там буде “в” інколи буває, що вже w, але це перед приголосною

То хай буде Ў. А читати будете, як заведено в вашій місцині 🤷‍♂️

8. Пишемо приросток з- перед Ф:
Зфотографувати, зфальшувати тощо 
∆∆∆
По-перше, ф — глухий звук і писати перед ним “з” така ж дурня, як перед “т,х,к,ц,ш” 
По-друге, цей звук варто викорінити взагалі, через неприродність його в нашій мові

Дурня — це спроба викорінити 🤷‍♂️

9. Міф, міфологія, анафема, дифірамб, Демосфен, Афіни, Борисфен пишемо через Ф
∆∆∆
Суперече 5му, просто тупість, яку ви лишили, бо вам лінь звикати до правильного.

10. Кафедра — стосується світської тематики, катедра — релігійної. 
Ефір — стосується хімічної тематики, етер — новинарної
∆∆∆
Штучне відділення, двічі тупість разом із 9тим.

11. Етеризація — ефіризація (від ефір)
∆∆∆
По-перше, це й досі йномовне слово
Тричі тупість разом із 9 та 10тим

12. Німецьке буквосполучення еі відповідно до вимови передаємо українською мовою через ай (яй):
Айзенах, Вайнрайх, Вітгенштайн, Вайзенборн, Кайзер, Майнгоф, Нортгайм, Бляйбтрой, Кляйн, Кляйнерт, Фляйшер, крайцер, маркшайдер, капельмайстер, гросмайстер, штрайкбрехер, Гайне, Ляйпциг, Райн. 
∆∆∆
Це правильно, підтримую

Але крейда, Швейцарія
∆∆∆
Але🫩…

13. В географічних, історичних назвах подвоєння не пишемо:
Андорра — Андора
Голландія — Голандія
Галлія — Галія
Калькутта — Калькута
Бонн — Бон
Брюссель — Брюсель
Гаронна — Гарона 
Каєнна — Каєна 
Канни — Кани
Ніцца — Ніца, або Ниця
Таллінн — Талін
Хаттія, або Хеттське царство — Хатія, або Хетське царство
Яффа — Яфа тощо. 
∆∆∆
Так, це так очевидно 

14. В загальних назвах, похідних від власних назв, приголосні не подвоюємо:
голандський, галізм, гал, хет (мн. хети)
∆∆∆
Як 13

15. В особових назвах приголосні не подвоюємо:
Алах, Ахілес, Мухамед тощо то
∆∆∆
Як 14; Боже це можна було зробити вдиним пунктом

16. В складноскорочених словах пишемо без подвоєння:
військомат (військовий комісаріат), міськом (міський комітет), юнат (юний натураліст)
∆∆∆
Такі форми слів радянщина, жодній справжній слов’янській мові такі слова не пасують 

Пасують, не пасують — пострадянські бздури. Це так сьогодні Є. Сколько б ми чогось там не вигадували

17. Пишемо панó, а не панно
∆∆∆
Так, до 13,14,15

18. Пишемо баласний, контрасний, компосний, аванпосний, протесний, форпосний, замість баластний, контрастний, компостний, аванпостний, протестний, форпостний. 
Порівн.: обласний, радісний, усний, захисний
∆∆∆
Так, але це досі запозичені слова 

19. Пишемо шіснадцять, а не шістнадцять
Також: шіснадцятеро, шіснадцятка, шіснадцяти, шіснадцятий, шіснадцятирічний тощо
∆∆∆
“Д” теж асимілюється, розумію — подовження 18го, але може час на сімнацять тощо.

20. Пишемо герцог — герцозький. 
Як боягузький, запорізький
∆∆∆
Хтось міг писати йнако? Жськ¿ Це же відварта помилка 

21. Пишемо Параска — Паращин; Ониська — Онищин, але Онисько — Ониськів
∆∆∆
Так 
Але чого там “але”, якщо татів, братів тощо

22. Незалежно від семантики слова в словотворчому компоненті -віз уживаємо тільки І, а не О:
Водовіз, електровіз, лісовіз, тепловіз, цементовіз тощо. 

24. Вживати числівник копа, нарівні з шістдесят
∆∆∆
Скажіть про чотиринадцять та чотиридцять 

Нахіба? 

25. Вживати назву кольору жовтогарячий замість оранжевий, жовтохолодний замість лимонний

26. На кшталт, безкоштовно, безкоштовний, наразі — поза законом (як в чинному правописі — топ). Замість них вживаємо питомі відповідники
∆∆∆
Скажіть, що це до всіх нерідних слів, що в нашій мові не мають глузду 

27. Не з прикметниками, дієприкметниками, прислівниками, дієприслівниками пишуться окремо, крім тих випадків, коли слова з НЕ не вживаються
∆∆∆
Написати би приклади, бо сумніви чи ви самі не заплутилися

28. Пишемо завжди префікс архи-, а не архі-:
Архимандрит, архиєрей, архимільйонер, архискладний
∆∆∆
Це досі запозичена приставка

29. Пишемо разом складні прийменники, в яких початковий компонент є прості прийменники з, із:
зза (ізза), знад, зперед, зпід (ізпід), зпоза, зпоміж, зпонад, зпопід, зпосеред, зпроміж
∆∆∆
Надібно би ще за глухістю асимілювати ту “з”)

30. Пишемо через дефіс/розділку:
Кінець-кінцем, честь-честю, чин-чином

31. Іноземні прізвища з часткою Мак-, Ван-, Сен-, Сан-, Тер- пишемо через дефіс/розділку:
Мак-Магон, Мак-Клюр, Мак-Картні, Мак-Дональд, Мак-Кінлі, Мак-Кензі, Мак-Меган, Мак-Магон;
Ван-Димена, Ван-Гог, Ван-Дейк;
Сен-Симон, Сен-Сан;
Сан-Мартін, Сан-Марко;
Тер-Петросян, Тер-Оганьян

32. Іноземні прізвища з частками -оглу, -огли, -заде, -кизи, -хан, -бей, -бек, -паша, пишемо через дефіс/розділку:
Гасан-огли, Мамед-заде, Фікрет-кизи, Мехмед-бей, Кемаль-паша, Мірза-хан, Чингіс-хан, Багір-заде, Турсун-заде, Кер-огли
∆∆∆
Бо вони мають слової значення, хм добре, чи не треба з великої їх писати ще?

33. Похідні від складних особових імен пишемо разом:
Жан-Жак — жанжаківський, 
Мак-Карті — маккартизм

34. Похідні від географічних назв прикметники (переважно населених пунктів) з першими складовими частинами соль-, спас-, усть-, ла-, вест-, іст-, нью-, сан-, санкт-, сант-, санта-, сен-, сент- та ін., а також із кінцевими назвотворчими частинами -ривер, -сіті, -сквер, -стріт, -фіорд пишемо разом:
сольілецький, устькаменогірський; ньюйоркський; фолриверський, атлантіксітинський, ламаншський, лаплатський і т.д.
∆∆∆
Але ж вони теж мають своє значення, у шський також дурня як жзький ))))
Ламанський би краще вже написали 

35. Ніяких написів з маленької букви у власних назвах людей, країн:
Московщина, Путін Хуйло. 
(Адже наші предки не писали срср, німеччина, сталін, гітлер). 
З маленької букви пишемо, якщо власні назви перетворилися на загальні:
колективний путін, соловйови-кисельови
∆∆∆
Зневага через малу букву й мені незглузда 

36. Бог пишемо з великої букви, коли це стосується єдиного творця, в інших випадках — з маленької:
напр., бог Зевс чи бог Ра
∆∆∆
А про те, що має бути “Біг” ви не думали.
(Тікайте з сект віри в будь-яких богів, віра в вигаданих істот розуму й статности не дасть.

37. Прикметники, утворені від слова Бог, Господь, пишемо з малої букви:
слава божа, воля господня, божий промисел
∆∆∆
Яка свічена людина так висловлюється 

38. Слова апостол, святий, преподобний, мученик та ін. пишемо з малої букви без винятків: 
апостол Матвій, святий Пантелеймон, свята великомучениця Варвара, преподобний Серафим Саровський, блаженна Феодора, пресвята Богородиця, свята Трійця, собор святого Петра

39. Назви культових книг пишемо з маленької букви без лапок:
біблія, євангеліє, тора, псалтир, коран. (Адже Україна — світська держава). 
∆∆∆
Книги найбільших світових культів?)

Але Святе письмо, Старий завіт/заповіт, Новий завіт/заповіт
∆∆∆
Але🫩

40. У назвах найвищих органів влади і державних установ України з великої букви пишемо перше слово (і всі власні назви), що входить до складу назви:
Верховна рада України, Кабінет міністрів України, Конституційний суд України, Верховний суд

41. Пишемо галізм, англізм, московізм, замість галліцизм, англіцизм, русицизм чи росіянізм
∆∆∆
Так, проте це ДОСІ запозичене закінчення

42. Дієприслівники активного стану теперішнього часу не вживаємо
∆∆∆
Логічна повна відмова від них, проте бажаний приклад, як казати 

43. Пишемо Є (дієслово бути теп. ч.)+ називний відмінок (саме є можна опускати), а не Є + орудний відмінок. 
Київ [є] — столиця України, а не Київ є столицею України. 
Він [є] гарний спеціаліст, а не Він є гарним спеціалістом. 

44. Страви насипаємо, а не наливаємо:
Насипати кашу, борщ, суп тощо
 
45. Унормувати деякі фемінітиви:
Математик — матемáтичка, а не математикиня
Фізик — фІзичка, а не фізикиня
Хімік — хи́мічка, а не хімікиня
Кібернетик — кібернéтичка, а не кібернетикиня тощо
∆∆∆
Фізика: фізичник/ця
Хімія: хімійник/ця 
Дуже просто 

Хімійник, фізичник 🤦‍♂️🤭🤦‍♂️

46. Не маємо фемінітиву до:
Член-кореспондент, пресаташе, голова, владика, колега, суддя
∆∆∆
Челéнник/ця
Пресаташе, ви же бачите це закінчення, такі запозичені слова найбезглуздіші
Головник/ця
Владика, очевидно не має сенсу в українській, хоча б володник/ця
Колега, я знаю з чого це слово складене, та не знаю як ставитися до нього, краще прибрати 
Суддя, це множина, краще судник/ця

47. Повернути до літературної мови питомі слова без будь-яких позначок:
Бути правим, а не мати рацію
Краска, а не фарба
Красити, а не фарбувати
Криша, а не дах
Накінець, а не врешті-решт, нарешті
Пляс, пляска, плясун, плясуня, а не танець, танок, танцюрист, танцюристка
Плясати, а не танцювати
Повар, а не кухар чи куховар

48. Назви міст у родовому відмінку пишемо з закінченням -а, -я:
Амстердама, Гомеля, Ліверпуля, Лондона, Мадрида, Парижа, Чорнобиля. 
(Ніякого Амстердаму, Гомелю, Ліверпулю, Лондону, Мадриду, Парижу, Чорнобилю). 

49. Пишемо Московщина, а не росія, Росія, Московія;
москвин, а не росіянин, русич, русин, московит, москвич (в значенні національності);
москвинський, а не російський, руський, московитський, москвитянський. 
∆∆∆
Логічно 

50. Москвинські та білоруські географічні назви українізувати:
Білгород, Вороніж, Льгів (а не Льґов), Берестя, Оріхово-Зуєве, Благовіщенськ, Щокіне, Семенове, Рогачеве, Соловйове. 
∆∆∆
Нащо й чому, я за зукраїнення лише міст, що початково й так наші були.
Оріхово, благовіщенськ, Щокіне, Соловйове…. Ну дуууууже зукраїнені назви 👏👏👏

Але Желєзногорськ, Йолкіне. 
∆∆∆
Ну звісно Йолкіне не зукраїнщене, як якесь Щокіне, аж вииидно

51. Українізувати деякі польські міста:
Перемишль (а не Пшемишль), Ряшів (а не Жешув), Кільці (а не Кельце)
∆∆∆
У нашій мові неможливе -шль, хоче зукраїнити, Перемишель, ніяко йнако 

52. Слов’янські назви з кінцевими -ово, -ево та -ино передаємо через ове, -єве та -іне (-їне), після шиплячих — -ино без збереження закінчення -о, тобто пишемо як українські назви на -е:
Внукове, Габрове, Оріхово-Зуєве, Сараєве; Бородіне, Мар’їне, Пушкіне; Єгоршине, Рощине, Косове (країна)
∆∆∆
Оріхово звісно ж ви не передали таким чином

53. Пишемо Мукачеве, а не Мукачево! 

54. Українізувати деякі молдавські та литовські міста:
Кишинів, Тираспіль;
Вільна (а не Вільнюс) 

Похідні:
кишинівський, тираспільський, віленський

55. У назвах країн та заморських територій з приставками Сан-, Санта-, Сен-, Сент-, Сінт- пишемо Сан-:
Сан-Марино, Сан-Мартен, Сан-Томе і Принсипі, Сан-Люсія, Сан-Вінсент і Гренадини, Сан-П’єр і Мікелон, Сан-Томас, Сан-Кітс і Невіс

Пишемо Є (дієслово бути теп. ч.)+ називний відмінок (саме є можна опускати), а не Є + орудний відмінок.
Київ [є] — столиця України, а не Київ є столицею України.
Він [є] гарний спеціаліст, а не Він є гарним спеціалістом.

А чому тільки Є (теп. ч.)? З одного боку, так, здається, у неозначеному, минулому й майбутньому є щось трохи інше, з другого — всі завжди розглядають усе разом, та й чому б інакше, хіба від часу залежить узгодження з дієсловами? Смеречинський цілком відкидає присудковий орудний у всіх часах, Антоненко-Давидович гадає (схоже, повторюючи двадцяті), що орудний це тимчасова властивість теж у всіх. До речі, цькувальник Смеречинського наводить цікавий приклад з Номиса “Служба службою, а дружба дружбою” — теж відтінок, але ж так саме тільки пропущено “[є]” і все; видно, точно не так просто

Переглянув свій попередній допис про правопис, тому вирішив дещо змінити та додати:
#правопис, #новийправопис, #новий_правопис В. 2.

Чинний правопис недосконалий, до речі, як і попередні. 
Ось що я пропоную змінити:

1. Всі географічні назви пишемо тільки через Г, ніякого Ґ:
   Гондурас, Гана, Грац, Копенгаген, Габон, Гвінея, Гвіана тощо

2. Розширити перелік слів з початковим И:
   Индик, индичка, индієць, индиянець, индійка, индиянка, Индія, Индонезія, инший, инакше, Индостан, индійський, индонезійський, индостанський, индус, индуска, индуський, индиянський, институт, институтка, институтський

3. Перед Ї апостроф не ставимо (як перед Й):
   Підїзд, розїхався, соловїний

4. Для позначення дзвінких африкат додати нові букви — Ԫ,ԫ (дже), S,s,ς (дзе):
   Ԫміль, ԫерело, Ԫо, Ԫек
   Sеркало, sвін, sвонити

5. Орфографія, орфоепія пишемо через Т — ортографія, ортоепія, як ортодокс, ортопед, ортостатика, ортоклаз тощо

6. Ввести нову букву — Ў:
   а. На початку слова, де нині міняються у/в:
   Ўчитель, а не вчитель чи учитель
   Ўлетіти, а не влетіти чи улетіти тощо;
   б. В середині слова, коли варіюються ау/ав:
   аўдиторія, паўза тощо
   в. На початку слова, на позначення англ. звука [w]:
   Ўашингтон, Ўебстер, Ўеллінгтон, Ўільсон, Ўінніпег, Ўельс, ўайт-спірит та ін.

7. Перед всіма глухими пишемо приросток с-. Нема смислу писати перед одними глухими з-, перед другими с-:
   скупити, спитати, ссипати, стерпіти, сфотографувати, сховати, сцідити, счесати, сшити. 
   Або тоді вже скрізь префікс з-

8. Міф, міфологія, анафема, дифірамб, Демосфен, Афіни, Борисфен пишемо через Ф

9. Кафедра — стосується світської тематики, катедра — релігійної. 
   Ефір — стосується хімічної тематики, етер — новинарної

Тому пишемо не етеризація, а ефіризація (від ефір)

10. Німецьке буквосполучення еі відповідно до вимови передаємо українською мовою через ай (яй):
    Айзенах, Вайнрайх, Вітгенштайн, Вайзенборн, Кайзер, Майнгоф, Нортгайм, Бляйбтрой, Кляйн, Кляйнерт, Фляйшер, крайцер, маркшайдер, капельмайстер, гросмайстер, штрайкбрехер, Гайне, Ляйпциг, Райн. 

Але крейда, Швейцарія

11. У власних назвах подвоєння не пишемо:
    Андора, Голандія, Галія, Калькута, Бон, Брюсель, Гарона, Каєна , Кани, Ніца, або Ниця, Талін, Хатія, або Хетське царство, Яфа тощо. 
    Алах, Ахілес, Мухамед тощо

12. В загальних назвах, похідних від власних назв, приголосні не подвоюємо:
    голандський, галізм, гал, хет (мн. хети)

13. В складноскорочених словах пишемо без подвоєння:
    військомат (військовий комісаріат), міськом (міський комітет), юнат (юний натураліст)

14. Пишемо панó, а не панно

15. Пишемо баласний, контрасний, компосний, аванпосний, протесний, форпосний, замість баластний, контрастний, компостний, аванпостний, протестний, форпостний. 
    Порівн.: обласний, радісний, усний, захисний

16. Пишемо шіснадцять, а не шістнадцять
    Також: шіснадцятеро, шіснадцятка, шіснадцяти, шіснадцятий, шіснадцятирічний тощо

17. Пишемо герцог — герцозький. 
    Як боягузький, запорізький

18. Пишемо Параска — Паращин; Ониська — Онищин, але Онисько — Ониськів

19. Незалежно від семантики слова в словотворчому компоненті -віз уживаємо тільки І, а не О:
    Водовіз, електровіз, лісовіз, тепловіз, цементовіз тощо. 

20. Пишемо продавчиця, а не продавчиня.

21. Пишемо петеушник, есбеушник, айтішник, вевешник. Як от бублешник, мірошник, торбешник. А ще свинюшник, соняшник. 
    (Це питомий наросток, суфікс -івець — радше від польського -owiec) 

22. Вживати числівник копа, нарівні з шістдесят

23. Вживати назву кольору жовтогарячий замість оранжевий, жовтохолодний замість лимонний

24. На кшталт, безкоштовно, безкоштовний, наразі, врешті-решт, смаколик, нарешті — поза законом (як в чинному правописі — топ). Замість них вживаємо питомі відповідники

25. Не з прикметниками, дієприкметниками, прислівниками, дієприслівниками пишуться окремо, крім тих випадків, коли слова з НЕ не вживаються

26. Пишемо завжди префікс архи-, а не архі-:
    Архимандрит, архиєрей, архимільйонер, архискладний

27. Пишемо разом складні прийменники, в яких початковий компонент є прості прийменники з, із:
    зза (ізза), знад, зперед, зпід (ізпід), зпоза, зпоміж, зпонад, зпопід, зпосеред, зпроміж

28. Пишемо через дефіс/розділку:
    Кінець-кінцем, честь-честю, чин-чином

29. Іноземні прізвища з часткою Мак-, Ван-, Сен-, Сан-, Тер- пишемо через дефіс/розділку:
    Мак-Магон, Мак-Клюр, Мак-Картні, Мак-Дональд, Мак-Кінлі, Мак-Кензі, Мак-Меган, Мак-Магон;
    Ван-Димена, Ван-Гог, Ван-Дейк;
    Сен-Симон, Сен-Сан;
    Сан-Мартін, Сан-Марко;
    Тер-Петросян, Тер-Оганьян

30. Іноземні прізвища з частками -оглу, -огли, -заде, -кизи, -хан, -бей, -бек, -паша, пишемо через дефіс/розділку:
    Гасан-огли, Мамед-заде, Фікрет-кизи, Мехмед-бей, Кемаль-паша, Мірза-хан, Чингіс-хан, Багір-заде, Турсун-заде, Кер-огли

31. Похідні від складних особових імен пишемо разом:
    Жан-Жак — жанжаківський, 
    Мак-Карті — маккартизм

32. Похідні від географічних назв прикметники (переважно населених пунктів) з першими складовими частинами соль-, спас-, усть-, ла-, вест-, іст-, нью-, сан-, санкт-, сант-, санта-, сен-, сент- та ін., а також із кінцевими назвотворчими частинами -ривер, -сіті, -сквер, -стріт, -фіорд пишемо разом:
    сольілецький, устькаменогірський; ньюйоркський; фолриверський, атлантіксітинський, ламаншський, лаплатський і т.д.

33. Іншомовні складні слова пишемо разом, якщо ці слова ми самі не складали, а тільки перейняли в такому виді: шоурум, бізнесклас, бізнесмен, бізнесвумен, спортзал, конференцзал тощо. 

34. Складні перейняті слова пишемо через дефіс, якщо ці слова складені разом уже в нашій мові на взірець питомих (хліб-сіль, батько-мати, тишком-нишком тощо):
    Хіміко-біологічний, піонер-герой тощо

Так само це стосується складних слів, якщо воно складається з простих черпаних і питомих слів:
Історико-краєзнавчий тощо

35. Ніяких написів з маленької букви у власних назвах людей, країн:
    Московщина, Путін Хуйло. 
    (Адже наші предки не писали срср, німеччина, сталін, гітлер). 
    З маленької букви пишемо, якщо власні назви перетворилися на загальні:
    колективний путін, соловйови-кисельови

36. Бог пишемо з великої букви, коли це стосується єдиного творця, в інших випадках — з маленької:
    напр., бог Зевс чи бог Ра

37. Прикметники, утворені від слова Бог, Господь, пишемо з малої букви:
    слава божа, воля господня, божий промисел

38. Слова апостол, святий, преподобний, мученик та ін. пишемо з малої букви без винятків: 
    апостол Матвій, святий Пантелеймон, свята великомучениця Варвара, преподобний Серафим Саровський, блаженна Феодора, пресвята Богородиця, свята Трійця, собор святого Петра

39. Назви культових книг пишемо з маленької букви без лапок:
    біблія, євангеліє, тора, псалтир, коран. (Адже Україна — світська держава). 

Але Святе письмо, Старий завіт/заповіт, Новий завіт/заповіт

40. У назвах найвищих органів влади і державних установ України з великої букви пишемо перше слово (і всі власні назви), що входить до складу назви:
    Верховна рада України, Кабінет міністрів України, Конституційний суд України, Верховний суд

41. Пишемо галізм, англізм, московізм, замість галліцизм, англіцизм, русицизм чи росіянізм

42. Дієприслівники активного стану теперішнього часу не вживаємо

43. Пишемо Є (дієслово бути теп. ч.)+ називний відмінок (саме є можна опускати), а не Є + орудний відмінок. 
    Київ [є] — столиця України, а не Київ є столицею України. 
    Він [є] гарний спеціаліст, а не Він є гарним спеціалістом.

44. Страви насипаємо, а не наливаємо:
    Насипати кашу, борщ, суп тощо
     

45. Унормувати деякі фемінітиви:
    Математик — матемáтичка, а не математикиня
    Фізик — фІзичка, а не фізикиня
    Хімік — хи́мічка, а не хімікиня
    Кібернетик — кібернéтичка, а не кібернетикиня тощо

46. Не маємо фемінітиву до:
    Член-кореспондент, пресаташе, голова, владика, колега, суддя

47. Повернути до літературної мови питомі слова без будь-яких позначок:
    Бути правим, а не мати рацію
    Краска, а не фарба
    Красити, а не фарбувати
    Криша, а не дах
    Накінець, а не врешті-решт, нарешті
    Пляс, пляска, плясун, плясуня, а не танець, танок, танцюрист, танцюристка
    Плясати, а не танцювати
    Повар, а не кухар чи куховар

48. Назви міст у родовому відмінку пишемо з закінченням -а, -я:
    Амстердама, Гомеля, Ліверпуля, Лондона, Мадрида, Парижа, Чорнобиля. 
    (Ніякого Амстердаму, Гомелю, Ліверпулю, Лондону, Мадриду, Парижу, Чорнобилю). 

49. Пишемо Московщина, а не росія, Росія, Московія;
    москвин, а не росіянин, русич, русин, московит, москвич (в значенні національності);
    москвинський, а не російський, руський, московитський, москвитянський. 

50. Москвинські та білоруські географічні назви українізувати:
    Білгород, Вороніж, Льгів (а не Льґов), Берестя, Оріхове-Зуєве, Благовіщенськ, Щокіне, Семенове, Рогачеве, Соловйове. 

Але Желєзногорськ, Йолкіне. 

51. Українізувати деякі польські міста:
    Перемишль (а не Пшемишль), Ряшів (а не Жешув), Кільці (а не Кельце)

52. Слов’янські назви з кінцевими -ово, -ево та -ино передаємо через ове, -єве та -іне (-їне), після шиплячих — -ино без збереження закінчення -о, тобто пишемо як українські назви на -е:
    Внукове, Габрове, Оріхово-Зуєве, Сараєве; Бородіне, Мар’їне, Пушкіне; Єгоршине, Рощине, Косове (країна)

53. Пишемо Мукачеве, а не Мукачево! 

54. Українізувати деякі молдавські та литовські міста:
    Кишинів, Тираспіль;
    Вільна (а не Вільнюс) 

Похідні:
кишинівський, тираспільський, віленський

55. У назвах країн та заморських територій з приставками Сан-, Санта-, Сен-, Сент-, Сінт- пишемо Сан-:
    Сан-Марино, Сан-Мартен, Сан-Томе і Принсипі, Сан-Люсія, Сан-Вінсент і Гренадини, Сан-П’єр і Мікелон, Сан-Томас, Сан-Кітс і Невіс

56. Відмінюємо метро (як ситро), кіно (як вино), плато (як пальто) 

Наче все, але це не точно.

Накидайте, будь ласка, ще своїх пропонов

А ось тут всі мої пропонови щодо нового правопису:
https://www.facebook.com/share/p/16zJvSUyV1/

Змішали докупи і правопис і неправописні справи.
Подаючи осібну букву на ягельський /w/, показали зараз незнання природи української фонеми, позначаної буквою “в”, та принципів перейнятку чужих назвищ. 

Що ж до пар “міф” – “міт”, “ефір” – “етер”, то в їх одне слово московське, а друге – польсько-галицьке. Українських там катма.

А ось тут всі мої пропонови щодо нового правопису:
https://www.facebook.com/share/p/16zJvSUyV1/

Змішали докупи і правопис і неправописні справи.
Подаючи осібну букву на ягельський /w/, показали зараз незнання природи української фонеми, позначаної буквою “в”, і принципів перейнятку чужих назвищ. 

Що ж до пар “міф” – “міт”, “ефір” – “етер”, то в їх одне слово московське, а друге – польсько-галицьке. Українських там катма.

Та згоден. Бо ніяк не збудуться дурного правила дев’ятки. 
Це просто писав, щоб хоч якось змінити чинний правопис. Але я проти, щоб збуватися Ф. Тому українською краще буде: миф, ефир (а не ехвир) 

бути правим 

Є якісь докази на питомість цього вислову?

А чи є якісь докази проти?

А чи є якісь докази проти?

У класиків немає, всі завжди радять так не казати. В мене от теж було щось таке в голові, що хтось казав що дарма викидають, але нічого не знайшов, коли на сторінці https://slovotvir.org.ua/words/ratsiia-maty-ratsiiu запитали

бути правим 

Є якісь докази на питомість цього вислову?

Ой, кілька років тому на ФБ розбирали цей вислів. Знаходили ще його в староукраїнській мові 14-16 ст. 
А ось з приклади з новітньої мови:
Своє взяв та й прав (Номис, 1864, № 9030); 
Оксані було тяжко признати, що інший раз свекруха її права (Грицько Григоренко, Вибр., 1959, 230); 
Значить, сто раз я правий був учора, коли на диспуті в панами говорім: матерія — вічна (Павло Тичина, II, 1957, 61);

ПРА́ВИЙ рідко ПРАВ, а, е.
Який не має або не почуває за собою провини. Приклади
Чи хто правий, чи неправий, чи хто прийде вдвох, чи втрьох, всіх приймає пан ласкавий. (Леся Українка)
Хто там правий, а хто винуватий – Господь його розбере. (Панас Мирний)
Який має рацію у чомусь. Приклади
– Ти правий… Треба тікати. (К. Гриб)
Це мені наука на все життя – правий ти чи ні, маєш рацію чи ні, заявляй про це одверто!. (М. Білкун)
Своє взяв та й прав. (Номис)
Оксані було тяжко признати, що інший раз свекруха її права. (Грицько Григоренко)
у знач. ім. пра́вий, вого, ч. Невинуватий, безневинний. Приклади
Винуватий виниться, а правий нічого не боїться. (приказка)
Розступилось коло крамарів, Що хотіли правого судити. (М. Рильський)
Те саме, що справедли́вий 1. Приклади
Полісмен через низьке підворіття завів його на брудне подвір’я будинку, в якому вершився швидкий і правий суд. (М. Пінчевський, пер. з тв. Ч. Дікенса)
Уставай, народе мій, На побідний, правий бій. (М. Шпак)
Злічім, брати, і тих борців за волю, що сей рік в бою правім полягли. (І. Франко)
Правильний, вірний. Приклади
Невже ж він на кузинку Христину дивиться як на душу, котра зійшла з правої дороги і котрої вже не навернеш?. (Б. Лепкий)
За правду, браття, єднаймось щиро, Єдиний маєм правий шлях. (Леся Українка)
Тлумачний словник української мови. Томи 1-15 (А-П’ЯТЬ) 

А чи є якісь докази проти?

У класиків немає, всі завжди радять так не казати. В мене от теж було щось таке в голові, що хтось казав що дарма викидають, але нічого не знайшов, коли на сторінці https://slovotvir.org.ua/words/ratsiia-maty-ratsiiu запитали

Ще словник Желехівського. 
Також Етимологічно-мемантичний словник Огієнка (див.3 т.) 

2. …индієць, индиянець? Чому там “и”, а там “і”, невже від наступного голосного чомусь залежить? Але ні, далі “Индія”. Та й взагалі, чому це слово? Просто всі перед Н? Мабуть можна ще ширше, якщо почали

3. Апостроф перед Ї може й “надлишковий”, але ж логічний, відповідно до я, ю, є, нащо ускладнювати написання й вимову новим правилом. А то справді вийде [підьізд]

6.Все ще не знаю чому Ўашингтон й Ўінніпег, якщо їх ніхто через У не напише, не кажучи про вимову. І чому паўза, але казав, любов, яка різниця у вимові? До речі, це виходить аўто-, так? Бо пишуть й “аутоімунний”

25.Досі цікаво, як пишемо “ненавидіти”, бо “навидіти” є. Підозрюю це шкільне правило це спрощення, як завжди, важить тільки єдність поняття, не-заперечність

50, 51, 54. Та просто скажіть одним пунктом — якщо є українська назва, то використовуємо 

Уточніть 5 і 8. Перше тільки про орфо-, яке завжди пишемо орто-? Друге тільки про ці слова, чи в цілому про Ѳ в грецьких?

39.Назви будь-яких книг пишуться з великої, тут без лапок бо не зовсім назва 

43. Перед цим списком написав

І судячи з 11, в 6 має бути Ўініпег 😄