Галицизми

Наполегливо запрошую Олексу Русина до перегляду цього відео.
https://www.youtube.com/watch?v=J9dyu20z4Dg

Треба прочитати перш ніж радити. У творця видива упередженість щодо утвору Нечуя-Левицького. Він неодноразово суперечив собі та висвітлював у вигіднім йому становищі. Тож запрошую до ознайомлення:
http://irbis-nbuv.gov.ua/cgi-bin/ua/elib.exe?Z21ID=&I21DBN=UKRLIB&P21DBN=UKRLIB&S21STN=1&S21REF=10&S21FMT=online_book&C21COM=S&S21CNR=20&S21P01=0&S21P02=0&S21P03=FF=&S21STR=ukr0001687

Треба прочитати перш ніж радити. У творця видива упередженість щодо утвору Нечуя-Левицького. Він неодноразово суперечив собі та висвітлював у вигіднім йому становищі. Тож запрошую до ознайомлення:
https://uk.wikisource.org/wiki/Криве_дзеркало_украінськоі_мови

Ну, просто запропонував інший погляд🤷‍♂️

Ну, просто запропонував інший погляд🤷‍♂️

Там не погляд, а більше бідкання ображеного. Видиво висвітлено в потрібному йому ключі.

показовий приклад: 11:08 Автор: “Це не кажучи про слова зокрема, штучний та ще кілька слів для яких Нечуй пар не подає, бо значення цих слів не розуміє. Я ж посмію припустити, що для нього більш правильними відповідниками мали бути {УВАГА!} не зокрема, а зосібна і не штучний, а роблений”. Це при тому, що Нечуй-Левицький в “Кривому дзеркалі” пише: “Декотрі галицькі неологізми невдатні й навить непотрібні, як от — зокрема, зосібна, бо йіх збудування не має аналогічних слів в живі украінські мові; треба ставити замісць йіх — особливіше або особніше”

Ну, просто запропонував інший погляд🤷‍♂️

Там не погляд, а більше бідкання ображеного. Видиво висвітлено в потрібному йому ключі.

показовий приклад: 11:08 Автор: “Це не кажучи про слова зокрема, штучний та ще кілька слів для яких Нечуй пар не подає, бо значення цих слів не розуміє. Я ж посмію припустити, що для нього більш правильними відповідниками мали бути {УВАГА!} не зокрема, а зосібна і не штучний, а роблений”. Це при тому, що Нечуй-Левицький в “Кривому дзеркалі” пише: “Декотрі галицькі неологізми невдатні й навить непотрібні, як от — зокрема, зосібна, бо йіх збудування не має аналогічних слів в живі украінські мові; треба ставити замісць йіх — особливіше або особніше”

Маленька недоглядка.

Наполегливо запрошую Олексу Русина до перегляду цього відео.

Теж, здається, радив йому, але поки він не хоче відмовитися від думки, що Галичина це не Україна – нічого не допоможе
Ну можливо це перебільшення, але точно не розуміє тільки ролі Галичини у формуванні сучасної літературної мови і чомусь хоче її вичистити

Це називається свідоме перекручування правди. Діє як довід для не дуже розумних людей. 

Теж, здається, радив йому, але поки він не хоче відмовитися від думки, що Галичина це не Україна – нічого не допоможе

Ви не заробили б собі на життя читанням чужих думок. Чи знову лукавите? Бо різність поглядів не значить недостачі розуміння в вашого противника в розмові. Я б вам міг докорить тим самим. 

Ну можливо це перебільшення, але точно не розуміє тільки ролі Галичини у формуванні сучасної літературної мови і чомусь хоче її вичистити

Ну а що я маю думати, коли ви під словами пишете “галицьке”, так ніби це чуже?
Але добре, як я і сказав це радше перебільшення. Мабуть справді знаєте, але тоді дивно, чому дотримуєтесь таких думок. Українська мова – не тільки наддніпрянський діалект, особливо враховуючи історію, те, як справді “дві норми” поєдналися. Тим паче в боротьбі за чисту мову без запозичень нехтувати одним з важливих джерел нерозумно. І ніхто ж не пропонує чогось особливого для Галичини… крім вас

Ну а що я маю думати, коли ви під словами пишете “галицьке”, так ніби це чуже?
Але добре, як я і сказав це радше перебільшення. Мабуть справді знаєте, але тоді дивно, чому дотримуєтесь таких думок. Українська мова – не тільки наддніпрянський діалект, особливо враховуючи історію, те, як справді “дві норми” поєдналися. Тим паче в боротьбі за чисту мову без запозичень нехтувати одним з важливих джерел нерозумно. І ніхто ж не пропонує чогось особливого для Галичини… крім вас

Boge mœuy, oto géxliva móuva! 
‹Ну а що Я маю ДУМАТИ› — ‹Ну, а що є ми мислїти› — bez ‹ya›, ‹ya› bo znacity “souto ya, a ne cto isce”, i ne ‹doumati›, a ‹muisléti›, ‹doumati› bo znacity “to ponder, deliberate, meditate about/on”, a ne “think, to have opinion” ;

‹так ніби це чуже› — ‹ге би то/се чудже було / he bui tô/se tioudye boulo› — ‹це› e *‹т’се / tse› (*t- “tô, oto” + *se) i znacity “this very” a ne prosto “this” ; 

‹Але добре› — ‹Але добрї / Ale dobré› (drous. ‹добрѣ›) — ‹dobrê / добре› e “the good”, a ‹dobré / добрї́› e “well”, a lépxye e: ‹inose / иносе~йносе›, coli mynite “Well, ok, let it be” ; 

‹як я і сказав› — ‹як Я Й (С)Казав› — /a.i/ → [aj, ta lépxye: ‹ги’м 
казав / hi’my cazau›, ‹he› “as”, a ‹yac› “how”, atge ne “how I said, pointed out” a “as I said, pointed out”; tô veatscoiõ ne’ma yaco rozrœuzniti “as” = “как” ta “how” = “как”, a u rousscé e “he” ta “yac, yaco” ; 

‹дотримуєтесь таких думок› — ‹stoyite za tacuimi méncami / стойите за такими мїнками› ci ‹stoyite pri tacuix méncax / стойите при таких мїнках› — ‹думка› e “thought”, a ou Vas e yauno “opinion”, ‹дотримувати ся› e “to hold (strongly, strictly, firmly, consistently) to, to observe (rules, customs etc)” → ‹дотримувати ся думок› = “to observe execution of thoughts, to be consistent in keeping thoughts” — bezglouzdïe ; Ui’ste xotéli recti “to adhere to opinions, views, to advocate for opinions, views”, a se e ‹stati/stoyéti za méncami / стати/стояти за мїнками› rousscoiõ› ; 

‹Українська мова – не тільки наддніпрянський діалект› — ‹украйинська (a radxye: roussca, Oucrayina bo e ino ceasty Rousi) мова Є не йно / не лише наддніпрянський діалект (надднїпрянське нарїччє) / oucrayinscâ (rousscâ) móuva E ne ino/lixye naddnéprianscê narécïe› — ouge sam znac ‹—› ménity minõto (“missed, omitted”) slovo, tô bui déyeslovo “e (є)” tam e, tomou nacy e ’ho tam roniti (“why dropping it there?”)? U daunyorousscœi dobé, i u uséx inxyuix sloveanscuix móuvax, crœumy veatscui, déyeslovo “bouti” tou e; ‹tœulycui / тільки› e “this much”, a ne “only”, “only” e ‹ino› ci ‹lixye, lixy› ; “Українська мова – не тільки наддніпрянський діалект” e hi “I robot” ; 

‹одним з важливих› — ‹одниМ Из важливих› — *iz, ‹iz› → [z] ino po gòlôsné: ‹одна з / ôdna iz›, ale ‹один из / ôdna iz›.

Ого, дякую, що без плати коректором коментарів працюєте. Будь ласка, всі, хто це прочитає, скажіть, чи погоджуєтесь з його розбором, а головне чи змогли його прочитати 

І ніхто ж не пропонує чогось особливого для Галичини… крім вас

І Нечуя-Левицького.

Ого, дякую, що без плати коректором коментарів працюєте. Будь ласка, всі, хто це прочитає, скажіть, чи погоджуєтесь з його розбором, а головне чи змогли його прочитати 

‹одним з важливих› — ‹одниМ Из важливих› — *iz, ‹iz› → [z] ino po gòlôsné: ‹одна з / ôdna iz›, ale ‹один из / ôdna iz›.

Із цим не погоджуюсь. Вичитав був якось у Караванського чудове правило чергування з/із: з пишемо всюди, якщо тільки слово по ньому не починається на с/з/ц і немає нагромадження приголосних (наче від трьох). Отже:
одним з важливих і одним із важливих (мені так милозвучніше)
статуя із Зерна
граємо із Цим
ізСередини
закоН із ДБання

але

одиН з Образів.
 
тобто “[z] ino po gòlôsné” тут перебільшення.

украйинська (a radxye: roussca, Oucrayina bo e ino ceasty Rousi)

Украйина є йно часть Руси? Шчо ж є пак Русь? Про мене Русь = Украйина, й мовимо ту йно в украйинській мовї. Коли про Вас то є не так, то Вам ту є не мїсце.

Вичитав був якось у Караванського чудове правило чергування з/із: з пишемо всюди, якщо тільки слово по ньому не починається на с/з/ц і немає нагромадження приголосних (наче від трьох).

Якшо ліпити “із” по голосній, то треба хоч вимовляти його з уставною напівголосною [j] — “ їз “ кирилицею (“граємо їз цим”). За “зі/зо”, то правило вживання загалом виходить із історії розвитку наших голосних. “І” в “зі” походить з ранішого “о”, а той з сильного *ъ в прийменнику *sъ (*ъ — “o” —> “i” ). Те  “о/і” виходило з голосної *ъ лише, коли *ъ було сильним, тобто перед слабким *ь/*ъ. На приклад, у сполуці “зі мною” — *sъ mъnojǫ — *ъ в *mъnojǫ слабке, тобто з нього не вийшла повна (точніше, ніяка) голосна, тоді ж *ъ в *sъ сильне, тому дає голосну — “o”. Московською тому також “со мной”, але “с меня”. Про вжиток “із” перед свистячими “с”, “з”, “ц” (мабуть тоді й “дз”? “сь”, “зь”, “ць”, “дзь”?) мені краплю дивно. Просте “з” чутно від людей і звучить воно природньо. Чи “з”, чи “із”, в обидвох /z/ злиється з наступним свистячим звуком. Мабуть, таке явище скорше виходить через потребу ясності, бо з додатковим “і” вже не сплутаєш, чи там є прийменник “з”, чи слово просто починається на свистячий звук?

“одним з важливих і одним із важливих”

“Одним із важливих” явно милозвучніше, бо ж вищий рівень голосості (“вокалізму”). Але й “одним з важливих” не є кінець світу. У творах класиків таке є, й “із” не “обрядово” (завжди) вживається після приголосної. Коли така непостійність зустрічається в живій мові, хоч у декого, то не слід насаджувати це правило, як обов’язкове. Але варто знати про перевагу такої практики — милозвучність. Сам завжди вживаю “із” по приголосній.

Украйина є йно часть Руси? Шчо ж є пак Русь? Про мене Русь = Украйина, й мовимо ту йно в украйинській мовї. Коли про Вас то є не так, то Вам ту є не мїсце.

Slovo Oucrayina (*ou-crayina) e pritœucyno/prilõcyno (“applicable” — Gelex. II, 761: ‹приточи́ти›, 749: ‹прилуча́ти›) cõ usiacé ceasti Rousi, védœumscui (“historically” ; dgr. ιστορία “narrative or accounts of known events” = drous. ‹védomo, védœum› “records or account of known events, a report” → “history”) bo bé i Galicysca Oucrayina “the region of Galicia ← the borders of Galicia”, i Voluinsca Oucrayina “the region of Volhynia”, ba, i “yeudéyscui oucrayinui” = “the region of Judea” (Pèresopniçscê dobrovéstïe), de ‹oucrayina› usiõdui znacity “region ← limits, boundaries of some territory, a limited territory, a territory with boundaries”, porœunaite latinscê ‹fines› “cœunçi, medyui” → “region”, eüréyscê אזור /eˈzor/ “region; zone” ← אזר /ʔaˈzar/ “he girded (i.e. tied a belt around)”, ceixyscê ta slovacyscê ‹končiny› “region, some place” ← ‹konec› (cx.), ‹koniec› (slvc.) “end”, dœunscê ‹Danmark› “*the marches (i.e. borderlands) of beaches/dunes/lowlands, *rénsca/péscéna/nizinna oucrayina”, némecyscê ‹die Ostmark [des Deutschen Reiches]› *“eastern marches, easternmost borderlands, eastern frontiers [of the German Empire] (védœumscui)”, starosloveanscê ‹прѣдѣлъ› “region” ← “border, boundary, frontier”.
Peruésno ‹oucrayina (ceasto i u mnoginé: oucrayinui)› znaci “granicyna zemya (granicynui zemyui)”, cyto slougea imovérno he pèredova stoya (“outpost, advanced post, форпост, аванпост” — Glx. II, 924: ‹сто́я› “Post”) bòroniti zemyui, a ouge unõtréxynyui, suoyui zemyui.

Ta ya’smi tou coristau iz imene Oucrayina õzxye oznaciti tõ ceasty Oucrayinui, cyto legea pœd Mosquoiõ i is cazyenoiõ móuvoiõ — Sèrêdnye Pôdnéperïe, Slobœudscina ta Dica Polya, proti Rousi he sõimea za zemyui is zaxovanéxyoiõ móuvoiõ.

Ого, дякую, що без плати коректором коментарів працюєте.

Prosto bagiõ Oucrayinçœu ouméti móuviti pravoiõ ta lépxyoiõ oucrayinscoiõ.