Як не знайдемо відповідника, то було б непогано хоча б уживати зукраїнщену відміну - б'язь
»зукраїнщену відміну - б'язь«
Zvõcotvar [bjazʲ ~ bjæzʲ] e yno scricleansco oberneigne (a mechanistic conversion) veatscoho zvõcotvara [bʲæzʲ].
U rousscõ móuvõ e tó imea toho soucna priixylo preamo yz touroçscoie ci azeirscoie mouvui he /bæz(z)/ u zvõcotvarie /bæzʲ/. U tacœmy zvõcotvatie viedomo u XVII sutolieittie he ‹безь› — jaden ‹бязь› ci ‹б’язь›.
Ta pravopisy ‹б’язь› e za novoiõ pravopissyõ 1928—1933, i e prosto sliepo „oucrayinscine“ veatske ‹бязь›, iz scricleanscomy oberneignemy veat. ‹бя› na yacono-roussco (quasi-Ruthenian) ‹б’я›.
Tà vuisje recene oberneigne e xuibno. Veatscuimy /bʲæ, mʲæ, pʲæ, vʲæ/ teacnõty rousscœi /bjæ, mjæ, pjæ, wjæ/, he pràvilo, tam yde u prasloveanscie bea */bɛ̃, */mɛ̃/, */pɛ̃/, */wɛ̃/.
U seimy ge loucieyie tó slovo e touroçsco i tam neyma jadna */ɛ̃/, ale [æ]. U veatscœy móuvie e zvõc [æ] (pravopisno: ‹я›) yz prasl. */ɛ̃/, tomou touroçske ci azeirske /bæz(z)/ bie veatscoiõ móuvoiõ protòceno iz /æ/ ógy bie na porõiddie (at a disposal) tam. Yac veatscà móuva pripouscaié [bʲæ], [ʲ] e slouxovo dosta nédbatco (negligible) i dosta blizieié do /bæ/ touroçscoho ci azeirscoho /bæz(z)/.
Rousscà ge móuva ne znaié [bʲæ], ale znaié [æ] bõdy yz *y (dauneiõ bóugariçeiõ: ‹ь›) pœd nagolósomy (por. ‹pes› /pæs/, ‹uesy› /wæs(ʲ)/), abo, u rousscœmy rœznovidie Pœunoci, yz prarous. */ɛ̃/ u nagolósiénie ci pœsylienagolósiénie izcladie, dauxi tam /bjæ, mjæ, pjæ, wjæ/ po /b, m, p, w/ (te same u deyaçiex govoriex Zaxodou). Ne he veatske [bʲæ], yde [ʲ] e slouxovo dosta nédbatco, rousske [bjæ] stoïty slouxovo dosta daleco œd touroçscoho ci azeirscoho [bæ], a tomou ne moge (could not) slougiti pro pritòceigne [bæ] u touroçscœmy ci azeirscœmy [bæz(z)] u rousscœy móuvie. Natómiesty, u rousscœy móuvie bie touroçske ci azeirske [bæz(z)] pritòceno u zvõcotvarie [bæzʲ] iz [æ] yz *y (daunebóugairske ‹ь›), por. pravopisy ‹безь› yz XVII sutolieittya.
До сходжих слів: атлас, батист, бавовна, велюр, вельвет, войлок, вуаль, віскоза, драп, коленкор, креп, ліберті, парусина, парча, перкаль, пліс, плюш, саржа, ситець, текстиль, фетр, флер, фуляр, фелтинг, фукра, муар, даба, єдваб, котон, демікотон, крижмо, тюль, марля, канва, махровий, гарус, трико, трикотаж, замша, ирха
Дякую, додав
bèzy
/bæzʲ/
___
Yno preamo cearpaigne touroçscoho ci azeirscoho /bæz(z)/ u rousscõ móuvõ iz touroçscuimy ci azeirscuimy /a/ = [æ] pritòcenuimy he [æ] u rousscœy moúvie iz pridrougeignemy sliedjneho (of the latter) iz [æ] yz *y póunuimy / silnuimy u slovax he ‹pes› /pæs/ (*pysu). U tacœmy tvarie viedomo u pravopisi ‹безь› u XVII stl. Pro bœilche vidgyte moyõ izmiencõ vuisje u œdpoviedi do 
@Wasd tou u Obgovoreignie.
Дякую, додав у варіянти написання. Проте будь ласка, пишіть кирилицею. На силу вашу латинку розбірав
Дивись обговоріння. Слово прийшло з турецької [bæz(z)]. XVII ст. українці його інтерпретували як безь < *бьзь, а от уже москвини як бязь < *бѧзь.
бьзь
одн.
н. безь
р. бзи
д. бзі
зн. безь
ор. беззю
м. бзи
кл. бзе
дв.
н. бзи
р. беззю
д. бзяма
зн. бзи
ор. бзяма
м. беззю
кл. бзе
мн.
н. бзи
р. бзей
д. бзям
зн. бзи
ор. бзями
м. бзях
кл. бзе
Приблизно так, либонь.
Ні, сподарко Шевцево, е тут не випада.
Давнє одмінювання:
Н безь, бези
Р бези, безей (беззю)
Д бези, безем (безьма)
З безь, бези
О беззю, безьми (безьма)
М бези, безех (беззю)
К бези, бези
___
Нове одмінювання:
Н безь, безі
Р безі, безів
Д безі, безям
З безь, безі
О безею, безями
М безі, безях / безіх
К безе, безі
Чому не випада?
Це ж тоді безь, а не бьзь
Бо звук æ, такий же як у сильного ь
То в непрямих одмінках має випасти, бо він слабшає.
Хиба мало в українській слів, де сильний ь не випада?
»То в непрямих одмінках має випасти, бо він слабшає.«
Ale tó e yno novo i cerpano slovo, ne prasloviansco. Zveag /æ/ e pritòceno ino za uzslœuièmy do /æ/ ← *y. Samo ge /æ/ u seimy cerpanœmy slovie e zaxovano u usiex padejiex.
A yz pitomuix slœu e *u ci *y u padejiex zaxovano, na pr., u: ‹tòcyca : tòcyoc›, ‹dòcyca : dòcyoc›, ‹bòcyca : bòcyoc›, ‹lògyoc›, ‹ròt : ròta›, ‹lòb : lòba›, u çielœy pocazni slova ‹vòcha (vòchie, vòcheiõ, vòchami, vòchax)›, ‹stèblo (stèbel, stèbla, stèblax ...)› poread iz ‹stblo›.
Доня, але падчерка.
Також українська мова знає пізнє вирівнювання таких слів: ртів — ротів, лбів — лобів, мхів — мохів. Отже, коли поправно єста львів (Львів «Lemberg») і левів «lions», то має бути поправно й псів — песів.
Тут іще проблема в тім, що для подібних слів жіночого роду -SьSь- у вкраїнській не можу знайти розписаного відмінювання. І ще вони, як правило, набули 'а' замість 'ь'. Пор. рожа, илжа, миша.
А, Ви про середньоруську... то так, тоді не "бьзь", а "безь".
Нащо Ви написали “XVII ст. українці його інтерпретували як безь < *бьзь”? Якщо це вже сучасне слово, то це просто "безь" (не "бьзь"). І з цього йдуть уже відмінки.
»Отже, коли поправно єста львів (Львів «Lemberg») і левів «lions», то має бути поправно й псів — песів.«
Не має, бо слову ‹псів› нема по чім вирівняти свою подобу до ‹песів›, хіба по називному одмінку слова ‹пес›, а по основі називного одмінка присвійних прикметників звичайно не роблять
Неправда Ваша)
r2u.org.ua: Песий
Та шибе, що вирівнювання ге явище є скоріше вортоєпична помилка, ніж правило.
»Доня, але падчерка.«
A ouge, ne znacity bo ógy tó ymaié bouti u usiex slovax na to sam corein.
___
»Також українська мова знає пізнє вирівнювання таких слів: ртів — ротів, лбів — лобів, мхів — мохів. Отже, коли поправно єста львів (Львів «Lemberg») і левів «lions», то має бути поправно й псів — песів.«
Pœzdne ta coreignemy idé u dobõ niemieigna *u ta *y. A popri tacui ‹pèsic›, ‹pes› *pysu e het' iniy louciey ‹lòb› *lubu, ‹ròt› *rutu, ‹lèn› *lynu, ‹lèu› *lywu. Usie sliedjnœi eidnaié prisõittye yna pluinna sõgolósna peréd *u ci *y u to postayie yde inace bui *u ta *y pœdlegla yznicneignou, he tó e iz tuimy tacui ‹pes : ps•›.
Tvarui he ⁺/lba/, ⁺/rta/, ⁺/lʲnu/ cineaty dvie vuisotui zvõcynosti u medjax odina izcladou, cimy vuinicaié izcladodiel: ⁺/l.ba/, ⁺/r.ta/, ⁺/lʲ.nu/. Tó bie zalixyoc po stanie daunerousscœmy, yde do niemieigna *u ta *y u slabie postayie, tacœi slova tacui cinea dva izclada: */lɤ̯.bɑ/, */lʲə.nɑ/
U istotie, tacœi tvarui sõty nicda ne trualui u rousscœy moúvie, pone ne docui yim ne perédouié yn golósen (yno slovo iz golósnomy na cœnçie).
Do postaigna tvarœu /ˈlɔbɑ/, /ˈrɔtɑ/, /ˈlænu, ˈlʲɔnu/, roussca móuva riexi toyge zàmeut iz dvoma verxœuyama zvõcynosti utisnenuima u odin izclad dodauxi yn peréddieu: |i•| ( → /ɪ•/), /a•/, /o•/, na pr.: ‹olja› /ol.ˈʒa/ ( ← */l.ʒa/ ← */lˠ.ʒa/, *lugy-a), ‹Ilvœu› /ɪlʲˈβ̞yw/ ( ← /lʲ.β̞yw/ ← /lʲᵊ.β̞yw/, *lywowu). Tacœi tvarui sõty dobrie cazalnenui u pameatcax serédnerousscoie dobui i dosi sõty viedomui u pd.-zx. govoriex, a u zalixycax i inde po usiemy zemetchcie, por.: ‹irvati›, ‹ilynomy›, ‹irdjati›, imena miest ‹Irpein›, ‹Irliava›, ‹Irchava›. Te same torcaié i /m/: ‹imstiti›, ‹imxiedy› (*mux-ēd-ys).
Toyge zàmeut stanovite i /n/ ta /w/, ta slova iz *nu ci *ny sõty u rousscœy moúvie sluivé ne viedoma. Na pr., d.-rous. ‹nyzti / ньзти› „to pierce“, dauxi bui ⁺/nʲzʊ, nʲzɛʃ, .../ u teperiecynie, ouge pœd serédnerousscõ dobõ, viedie, prosto ne trua. U novõ dobõ e viedoma riecy ‹nerti / neréti›, daiõtchi /n(ᵈ)rʊ, n(ᵈ)rɛʃ, .../, ta tó e xuiba odin tacui priclad, i /nr•/ mogé bouti tomou cyto /n/ ta /r/ cineaty odinacovõ vuisotõ zvõcynosti.
*mynoy e riexeno ceréz *y → /ɪ/: /mɪˈnʲi/, pravopisno: ‹mynie›.
A *u e peréd *u ci *y dalo /u/, po ynie golósnie pac /u/ staiõtchi [u̯].
Otge tvarui he /ˈlɔbɑ/, /ˈrɔtɑ/, /ˈlænu, ˈlʲɔnu/ tc. ne sõty rœunaigna he tacova, ale œddieya na iniy zàmeut.
Міню Вам, ще перечитаю, ми в око пало ще рджа ~ ирджа, як і рож ~ иржа...
Також деніти ~ дніти.
»Нащо Ви написали “XVII ст. українці його інтерпретували як безь < *бьзь”? Якщо це вже сучасне слово, то це просто "безь" (не "бьзь"). І з цього йдуть уже відмінки.«
Tó, ymabouty, na mynie e œdpoviedy za nedoròzoumieigne. Samœi móuvçi si, pèuno, nicy ne tóucouaxõ o touroçscœmy /bæz/ u XVIIꟹᵐʸ stl. u rousscie suviedomo. Tó ógy ya xtiex recti e yn louciey uzslœuya: he veatscà móuva pritòci te touroçscue (ci azeirscue) slovo ceréz uzslœuye */æ/ iz tomy zvõcomy /ʲæ/ u veatscie œd prasl. *EN — tacuy bo zvõc e u veatscie (yz prasl. *EN), tac i u roussca, za uzslœuièmy, ymaiõtchi /æ/ yz *y u silnie postayie, pritòci te touroçscue/azeirscue /æ/ u /bæz/ do tacoho zvõca u svoyeiy moúvie.
U veatscœy moúvie, prasl. *EN po gõbniex da pitimo /ʲæ/, por.: [ˈmʲæsə], [ˈvʲæɫə], [rʲɪˈbʲætə], [pʲætʲ] — ne u inchix loucieyiex, tomou muislivo e vuivesti ógy tó pridrougeigne tour./az. /æ/ bie (pœdsuviedomo) iz otuimy svoyimy /ʲæ/ (ne ponevagy móuvçi veatscoiõ ròzoumiexõ ógy yix rœdne /ʲæ/ e yz prasl. *EN).
Tac i u rousscœy moúvie; viemo ógy móuvçi rousscoiõ ne mogõ pridrougiti tour./az. /æ/ do /ʲæ/ po ynie gõbnie (tout, po /b/), roussca ne znaiõtchi [bʲæ]. Natómiesty, oni pridrougea tchoudge /æ/ iz svoyimy rœdnuimy /æ/, a po /b, m, p, w/ bui tó moglo bouti ino /æ/ yz prasl. *y u silnie postayie — iesce raz, ne ponevagy uzriexiaxõ istoslœuye, a prosto tchouxi blizycœsty tour./az. /bæ•/ iz /bæ, pæ, mæ, β̞æ/ na sloux u svoyax rœdnax slovax, he otó: /pæs/, /tɛˈpær/, /ˈmærtβ̞ɘj/ tc., a u tuix e [æ] yz *y.