Дякую за вість. Сам хотів дізнатися наш відповідник чуджому "власне".
Ино прошу Вас пояснити за "sobé", бо не знав у такім знаку цього слова, а в словниках щось його не бачу (мо й зле дивлюся, але все ж).

Tacuy (prẽmuy ci ni) znac slofa <sobé> e u receinniax d.-rous. pamẽtoc.:
"діаволъ бо собѣ золъ, ..." = "сам по собі бо дявіл є зол", de "сам по собі" moge bouti tolmacyeno i he "власне" ("власне" ge e, u istoté, "у власності самої своєї природи того, про що мовець каже"): "дявіл є, власне, злий, тож ...";
"собѣ ієму" = "yomou samomou" = "власне йому": "А чьто сърѣзить товаромь тѣмь, ли пригостить, то то ієму собѣ, а истъи товаръ воротить имъ." = "А там, де з товару буде мати проценти, ... , то то йому самому = власне йому буде";
"Аче оупоустить, собѣ іємоу пагоуба" = "Аче (ne ményõ na "якщо", "ace" bo i nuiné u rousscwy e) «упустить», йому власне/самому [від/внаслідок того] ж буде «пагуба»".

Wd <sob-> moge tacuy znac bouti i u inxix padéx ("відмінках"), na pr. <soboiõ>:
"Христосъ вельми гораздо, аки живъ человѣкъ, образно стоить, не на иконѣ, но собоіѫ стоить" = "Христ вельми «гораздо», ге жива людина, ..., не на іконі, а власне сам стоїть".
I u <sfwy, suoi-/suoy->: "Бога молю за васъ, дѣти свои" = "Бога молю за вас, моїх власних дітей/мої власні діти" - tou <suoyi déti> e ne prosto "мої діти", a "мої власні діти";
"Земли, и водъі, и лѣсъі ..., то все Василью собѣ и своимъ дѣтямъ въ вѣки" = "Землі, й води, й ліси ..., то все власне Василю [тягне/слушить] та його власним дітьом у віки".
I <sfwy> + <mi, ti, yomou, yei, ...> – dlya posileinnia, yacomou tẽcne i tolc "власне": "Въскрьсноувъ въ своієи іємоу плъти" = "Ускресши в своїм власнім тілі/в своїй власній плоти".

Дякую!

Слово криниця мені дуже по добі, та чому воно є ліпше за колодязь?