З одного з карпатських діялектів літнівка – тимчасове житло на літо для лісорубів, але можна розвинути багатозначність і додати до цього значіння ще й дачу.
Хоч і полонізм у значенні "домувати", та все ж для дачі може пасувати, бо на дачах саме "мешкають(ся)" (од "мішати"? - метушитися, гаятися, копошитися), а не живуть.
Rousscoiõ pitomo e pravilno: ‹méxycati› /ˈmi͡eʲʃkɑtɪ/, ne ‹mêxycati› /ˈmɛʃkɑtɪ/; v. SISM XVIII, 218-219: *měšьkati.
mi͡eʲʃkɑtɪ - міешкаті?
Уперше бачу ум'якопіднебіннені голосні eʲ
Мішкати. А пояснювати марно. Відповідайте катаканівкою
<ум'яко...>
Cyto??
'м'якопіднебінні голосні' — se e cytosi novo u móuvoznaustué.
»Уперше бачу« — Ceomou mene se ne divouie?
Для двозвуку бачив, але так — ніколи
<mi͡eʲʃkɑtɪ - міешкаті?>
[ɪ] про Вас відповїдає ‹і› кирилиці чинного вкрайинського письма?? Забанено Вас у Google чи що? Коли вже не знаєте IPA (МФА), то найбар у Google єсте могли найти звучаннє знака [ɪ] — в чиннім письмї вкрайинською кирилицею відповїдає 'му ‹и›. Але радше є вимову писати знаки МФА, атже за ‹и› можуть бути два різна звяжмена: /ɪ/ та /ɘ̞, ɤ/.
[i͡eʲ] є питома реализація звяжмене /i͡e/ під наголосом — того, що за чинною правописсю кирилицею нинї пишемо ‹і›. Знак [e] як частина двогука [i͡e] не відповїдає точно письмену ‹е‹ чинного письма кирилицею — ‹е› кирилиці є /ɛ/ або /æ/, a звук [e] є між [ɛ] ‹e› та [i] ‹i›. То би, [i͡eʲ], грубо кажучи, передає "нерівну" й подовжену вимову того звука, що чинно 'го пишемо ‹і› й що походить из *ѣ. Поправнїше є 'го в МФА писати ге /i͡e/ а не /i/, бо: 1) "нерівна" й подовжена вимова є віднайдена в положеннї під наголосом у південно-західних говорїх (подекуди й ге тригук — тому вище в мене дано як [i͡eʲ], може бути й коливаннє між [i͡ei̯], [i̯͡ei], [ʲe͡i], [ʲɪ͡i], [i͡ɪʲ]) — а така вимова йме правити за взірець, та 2) в північних говорїх є сеже звяжмя реализовано під наголосом як чист двогук [i͡e] ([i͡e̯] чи [i̯͡e]), де [e] може бути аж [ɛ] — [i͡ɛ]. Отже, /i͡e/ є всереднена передача в МФА південно-західнойи та північно-центральнойи первісних и питомих реализацій ( = вимов).
"Але радше є вимову писати знаки МФА, атже за ‹и› можуть бути два різна звяжмена: /ɪ/ та /ɘ̞, ɤ/."
Які здебільшого зовсім не розрізняються
Я б тоді це записав як i( ͡e(ʲ)), i(/i͡e) абощо. Навіщо ускладнювати, якщо це все одна звучина?
http://ukrlit.org/slovnyk/падворок
А чому па- - може треба було б в Б. Грінченка запитати? :)
обувати-ся [бути] + й користуватися, завершенням - -т-во
/
(Це новотвар)
Відокремлене селянське господарство разом з садибою власника. Приклади
Невелике селище, яке виникло внаслідок переселення людей з сіл, козачих станиць тощо; виселок, присілок. Приклади
В українській мові слово "дача" має иншу смислову навантагу, а саме: "данина"; "давання", "порція".
<В українській мові слово "дача" має иншу смислову навантагу (? 🤦, бізнадьоґа), а саме: "данина"; "давання", "порція".>
Ay, ‹datya› e "datïe, danïe, datoc, datca" tc., ta ista muisely ("the same sense") e i za datyeiõ he danomy (pridélyenomy) délomy ci danoiõ / pridélyenoiõ délyêncoiõ zemyui, porœunaite i eaghelscê ‹allotment›, œd ‹to allot› (← phran. ‹allotir›), ne tòcyno = "dati", ta blizco: "pridéliti (comou dél zemyui) ≈ "dati comou dél zemyui". Togy slovo ‹datya›, crœumy inxyuix znacyeiny, i u znacyeinïé "dan/dat dél zemyui" e dosta teachel u rousscœi móuvé.
+
Тільки цікаво чому саме така форма, з 'ч'? І чому не ~"виділ" чи щось таке?
На дачу деякі й зимою їздять.
"дачу" теж не тільки дати можуть
"Літничка" - зменш. від "літниця".
"Бував у його теплій, гостинній ірпінській “літниці” (так він назвав свій дачний будиночок – саме “літницею”, а не “дачею”. (Зі спогадів про Максима Рильського).
Літник - діал. Дачник. ЕСУМ.
— "Колишнє ваше мешкання новий власник розширив і винаймає літникам" (Ольга Кобилянська).
Від мене +