Тяму сю бим я передав дієсловом: речи́, реку́, рече́ш, рече́~речі́ть, речемо́, речете́, реку́ть (...), передачу бо її йде ("можна") й, либонь, найліпше судно є ("треба") мислити через речення (а не яко слово о собі саме). О сточ: "The denotations of the two expressions "the morning star" and "the evening star" are the same (i.e. both expressions denote the planet Venus), but their connotations are different." бим я переклав так:
"Обі денниця та вечірниця рекуть те саме (себо планету Венеру), мінять же різне."
Денотація є те, що знак "рече". Друс. рєчи, крім "казати, говорити, мовити" ще: "наз(и)вати; згадувати; указувати на", тобто ≈ "пояснювати (прямо)". Такий товк сього дієслова являть и різні речення памяток, напр., рєкъшє, яко вставне слово (досл. "казавши"), рівне за змістом суч. "тобто", "інакше кажучи", "також знане як" – вирази, що передають поверхове, пряме визначення/пояснення згаданого перед тим.