Епідемія — епіде́мія — тип хвороба, яке є новим для даної популяції протягом періоду збереження імунної «пам'яті» та поширюється зі швидкістю, що значно перевищує очікувану, ґрунтуючись на попередньому досвіді.
Можливо, лиш помилка, недогляд, але Словарь Грінченка дає лише форму "пошерсть", а форми "пошесть" немає:
http://hrinchenko.com/slovar/znachenie-slova/46853-posherst.html#show_point Розумію, що "шерсті" там з'явитися нізвідки, здавалось би, але слова часто через людське невірне їх розуміння (народну етимологію) змінюються, і стають унікальною особливістю певної мови, так люди стали "крест" (від давнього *krьstъ, староруського "крьстъ") називати "хрест" через помилкове товкування етимології слова, але це стало особливістю нашої мови.
Якщо словник дає лишень "пошерсть" (а "пошесті" немає), то може є резон взяти саме це в літературну українську мову?
Желехівський І, 443: мір² (мору) "Pest, Epidemie".
Від прасл. *mor-o-s, від корене *mor-, вязаного переголосом з *myr- у <мрець, мре, ...>, *mer- у <мерети>, *mir- у <мирати>, *mar- у <марен, мара, ...>, з загальним значенням смерти.
Написання в дужках <môr-> з <ô> для тварів непрямих падів (у "полих" складіх) име за мету різнити фонему /o/ з рефлекси {u̯͡ɔ ~ ʷɔ ~ ʷɔ͡ʌ} з *о від фонеми /ɔ/ з рефлекси {ɔ ~ ɒ ~ ɔ͡ʌ̯ ~ ɒ͡ʌ̯} з *u в наголошеній позиції в полих складіх. Прикладів мінімальних пар фонематичних з такою опозицією є небагато, та все вони суть, на пр.: rôta "клятва, присяга" (← *rokta, ← *rok- : *rek- "ректи") /ˈru̯͡ɔtɐ/, та rota (ròta) /ˈrɒta/ – родовий однини від rot (← *rut-o-s) "рот~ріт (часть лиця)", lôgœk /ˈlu̯͡ɔʒɔk/ – родовий множини від lwgyko "ліжко", та lògœk /ˈlɒʒɔk/ – родовий множини від logyka "ложка".
Епідемія — епіде́мія — тип хвороба, яке є новим для даної популяції протягом періоду збереження імунної «пам'яті» та поширюється зі швидкістю, що значно перевищує очікувану, ґрунтуючись на попередньому досвіді.
На Сході поширилась епідемія грипу.
Перекладаємо слово епідемія
Підтримую sum.in.ua: poshestj
Можливо, лиш помилка, недогляд, але Словарь Грінченка дає лише форму "пошерсть", а форми "пошесть" немає:
http://hrinchenko.com/slovar/znachenie-slova/46853-posherst.html#show_point
Розумію, що "шерсті" там з'явитися нізвідки, здавалось би, але слова часто через людське невірне їх розуміння (народну етимологію) змінюються, і стають унікальною особливістю певної мови, так люди стали "крест" (від давнього *krьstъ, староруського "крьстъ") називати "хрест" через помилкове товкування етимології слова, але це стало особливістю нашої мови.
Якщо словник дає лишень "пошерсть" (а "пошесті" немає), то може є резон взяти саме це в літературну українську мову?
Нi, це не помилка
https://goroh.pp.ua/Етимологія/Пошесть
Так це наш питомий вiдповiдник
{mʏr ~ myr ~ mʉr ~ mʊ̯͡œr ~ mʊ̯͡ɞr ~ mɥ͡ir ~ mɥi͡β̞r ~ ...}.
Желехівський І, 443: мір² (мору) "Pest, Epidemie".
Від прасл. *mor-o-s, від корене *mor-, вязаного переголосом з *myr- у <мрець, мре, ...>, *mer- у <мерети>, *mir- у <мирати>, *mar- у <марен, мара, ...>, з загальним значенням смерти.
Написання в дужках <môr-> з <ô> для тварів непрямих падів (у "полих" складіх) име за мету різнити фонему /o/ з рефлекси {u̯͡ɔ ~ ʷɔ ~ ʷɔ͡ʌ} з *о від фонеми /ɔ/ з рефлекси {ɔ ~ ɒ ~ ɔ͡ʌ̯ ~ ɒ͡ʌ̯} з *u в наголошеній позиції в полих складіх. Прикладів мінімальних пар фонематичних з такою опозицією є небагато, та все вони суть, на пр.: rôta "клятва, присяга" (← *rokta, ← *rok- : *rek- "ректи") /ˈru̯͡ɔtɐ/, та rota (ròta) /ˈrɒta/ – родовий однини від rot (← *rut-o-s) "рот~ріт (часть лиця)", lôgœk /ˈlu̯͡ɔʒɔk/ – родовий множини від lwgyko "ліжко", та lògœk /ˈlɒʒɔk/ – родовий множини від logyka "ложка".
Етимологічний словник української мови — при́мерки «епідемія».
Дечим нагадує слово при́смерки.