Вигідне природно-географічне положення Ізюму зумовило те, що з найдавніших часів на території сучасного міста відбувалися події, які відіграли важливу роль в історії регіону.
Пропоную замінити москвинську назву на староукраїнську
Словарь української мови 1909р. (Б. Грінченко) Вгору
Озю́м, -му, м.
1) Изюмъ.
2) Городъ Изюмъ. Летіла зозуля, зозуля, з инчого города, з Озюма. Грин. III. 535
"озюм" це не староукраїнська назва, а цілком українська (кінця 1800-х р.), але застаріла. В згаданій вами староукраїнській - це слово писалось як "изюмъ" : читається /ізюм/. Ніякого "о" початково там не було в слові.
З приводу нібито "запозичення через російську", то просто наведу вам данні зі словників:
- в старо-російській мові це слово фіксується вперше в 1618, 1619 та 1623 роках;
- в староукраїнській мові слово "изюмъ" фіксується "українському травнику XVI ст." - 1500-х років. Тобто в українській воно фіксується умовно на півстоліття раніше ніж в російській.
Пропоную замінити москвинську назву на староукраїнську
Словарь української мови 1909р. (Б. Грінченко) Вгору
Озю́м, -му, м.
1) Изюмъ.
2) Городъ Изюмъ. Летіла зозуля, зозуля, з инчого города, з Озюма. Грин. III. 535
+
"озюм" це не староукраїнська назва, а цілком українська (кінця 1800-х р.), але застаріла. В згаданій вами староукраїнській - це слово писалось як "изюмъ" : читається /ізюм/. Ніякого "о" початково там не було в слові.
З приводу нібито "запозичення через російську", то просто наведу вам данні зі словників:
- в старо-російській мові це слово фіксується вперше в 1618, 1619 та 1623 роках;
- в староукраїнській мові слово "изюмъ" фіксується "українському травнику XVI ст." - 1500-х років. Тобто в українській воно фіксується умовно на півстоліття раніше ніж в російській.