З Великого Лугу віяло холодком і пахло конвалією. (О. Стороженко)
Скрізь росли гриби, ягоди й горіхи, скрізь цвіли фіалки й конвалії. (Б. Лепкий)
Максові здається, що звідти тонко заносить запахом конвалії. (В. Винниченко)
Білі рухливі дзвоники конвалій висять на тонесеньких ніжках. Пахучі, чудові конвалії. (О. Копиленко)
За спиною в Сергія сухо зашарудів шовк, ледь чутно повіяло лісовими конваліями. (І. Білик)
Війнуло смутком зранених конвалій. (І. Драч).

п. konwalia (з XVI–XVII ст.), ст. konwalijum, ч. konvalinka, konvalina, [konvalie], слц. konvália, konvalinka «т.с.» < ст. лат. (lilium) convallium «конвалія» (букв. «(лілея) долин»);
лат. convallis (род. в. мн. convallium) «(закрита горами) долина; улоговина» < com- (con-) «з-» + valles (vallis) (*ualnis) «долина; западина, улоговина» < лат. volvo «кочу; обертаю, повертаю; валю» ~ псл. valiti, укр. вали́ти;
назва рослини пов’язана з тим, що вона росте здебільшого в долинах річок (Попов Лек. раст. 103)

моск. ландыш