Зорі-вербени цвітуть, Душі левконій зітхають... Як же про тебе забуть? Квіти щораз нагадають. (М. Рильський)

Ой пишно на вікні, лілові та багряні В вазонах розцвіли левконії й герані. (М. Рильський, пер. з тв. А. Міцкевича)

Мов зустрічі давно забуті, подертий шовк твоїх левконій. (Б.-І. Антонич)

На клумбах горіли маки, а ранні левкої тільки що розпускались. (М. Коцюбинський)

Але о п'ятій рано Ладо вже не спав. Відчинив вікно і почув запах білих левкоїв. (Б. Лепкий).

через посередництво нім. Levkóje запозичено з латинської;

лат. leucoion «левкой» походить від гр. λεοκόιον «біла фіалка», складного слова, утвореного з прикметника λευκός «білий, світлий, ясний, блискучий», спорідненого з лат. lūx «світло, сяяння, блиск», псл. lūčь «світло», lysъ, укр. лисий, та іменника ἴov(‹Fίov) «фіалка», запозиченого, очевидно, з якоїсь середземноморської мови і пов’язаного з лат. viola «т.с.»;

грецька назва зумовлена білястим забарвленням листків і фіалковим запахом левкоя