Та це майже теж саме:
запозичене, очевидно, в давньоруський період з грецької мови (форми укр. крокос, крокіс, р. заст. крокос, бр. крако́с), а пізніше, мабуть, через польське і німецьке посередництво (н. Krókus) з латинської мови;
лат. crocus (бот.) «крокус, Crocus sativus L.; шафранова фарба» походить від гр. κρόκος, що є, можливо, запозиченням із семітських мов (ак. kurkanū «шафран», ар. kurkum «тс.», гебр. karkōm) або давньоіндійської мови (дінд. kuṅkumam ‹*kurkuma- «тс.»);
назву перенесено на інші рослини у зв’язку з подібністю кольору їх квітів (Федченко–Флеров 662, 786–787) або плодів (Федченко–Флеров 997, 1033);
r2u.org.ua: шафран
Це словникове слово ще раз вказує, як сильно українській мові чуже є звук [ф].
Смієтеся через те, про що я подумав?
Див., будь ласка, толоку
Навіть Ви про це подумали 😜🤭
І він ще каже щось за дебильний...
😁
А й справді.
ЕСУМ:ПРО́СЕ́РЕ́Н «шафран сітчастий, Crocus reticulatus Stev. (L.) Г, Нед; первоцвіт, Primula L. Mak; проліска дволиста, Scilla bifolia L. Mak; підсніжник звичайний, Galanthus nivalis L.» (бот.)
очевидно, складається з префікса про- «наскрізь» та основи іменника ст. серенъ «обледеніла кірка на поверхні снігу» як назва рослин, що пробиваються крізь затверділий сніг;
ЕСУМ (ма́сля́нка): маслянки "крокус строкатий".
Дуже добре, але не забагатозначнувато, навіть серед рослин?