За'йди - чужинці, прийшлі
Що мислите під «основне слово "афобія"»? "Афобія" не є 'основне слово' (знати би проти чого воно є 'основне'; проти тями "ксенофобія" точно ні).
У первій своїй змїнцї тякнув їм на те, що в словї "ксенофобія" негативну денотацію несе друга часть слова "-фобія" ( "страх", далї "неприняттє через страх"), а самого же слова "ксенос = чудж; гість" є денотація а прийори невтральна. Лише в сполуцї зо словом "страх" ("страх перед чуджем") стає цїле слово "ксенофобія" негативно. Слово "ксенофобія" передає лиш один из видів ставлення до чуджости. У Вас же, з Вашого "зайда", є ге би чуджість була зла а прийори.
Та й на Ваше питаннє, що за позитив є в "афобії", "афобія" є відсутність страху, то що злого є в його відсутности?
+
—
Хіба "-гида", бо й "огида". Та й третя відміна в українській мові вже занепадає, пор. хоча б такі слова:
кість - кістка
нить - нитка
ткань - тканина
зв'язь - зв'язок
біль (ж. р.) - біль (ч. р.)
дить - дитина
людь - людина.
Що за "дить", "людь"??
Гляньте в ЕСУМі.
Може я дурна й сліпа, та не бачу там такого.
⟪пізнє псл. děti є формою множини від майже втраченого в сучасних слов’янських мовах збірного іменника *dětь (пор. схв. [дȕjem], ч. [děť])⟫
Про слово "людина" там на жаль нічого не сказано, та розвиток тут гадаю, можна й самому вивести, зважаючи на попередні приклади.
>Та й третя відміна в УКРАЇНСЬКІЙ МОВІ вже занепадає
>пізнє ПРАСЛОВ'ЯНСЬКЕ děti є формою множини від майже втраченого в сучасних слов’янських мовах збірного іменника *dětь
Я навів праслов'янське вихідне слово *dětь, з якого в українській мові постало "дитина". В чому проблема?
Ви кажете за вкраїнську мову, проте приклади наводите з праслов'янської. Чому не з праіндоєвропейської?
Я лучче не марнуватиму свого часу й закінчу цю розмову.