Навіщо наросток -ій? Для милозвучності:
"Деякі приписи гіперпуристів практично збіднюють словотворчі можливості мови, роблять її
офіційною, сухою. Канадські українці вживають, наприклад, слова канадійський і канадієць. Пуристи
всіх гатунків проти такого вживання, посилаючись на канонізований словотвір:
Анґора анґорський анґорець
Варшава варшавський варшавець
Одеса одеський одесець
отже
Канада канадський канадець
Алеж наша мова знає і іншу схему словотвору:
Альпи альпійський (не альпський) альпієць (не альпець)
Будда буддійський (не буддський)
Епікур епікурейський (не епікурський) епікуреєць (не епікурець)
Отже, український словотвір припускає можливість і такого і такого вжитку. Можна сказати канадець
і можна сказати канадієць. У мові можуть співіснувати кілька різних варіянтів."
Зизість. Поправив.
Канадійщина — англосуржик, калька від Canadian, а не милозвучність.
Так і тут, в "Курдійщина", зайвий -ій — англосуржик, калька від Kurdish
Не дуріть:
Альпійський (Alpine), буддійський (buddistic), турійський (Turiya / Turiia), ренійський (Reni), візантійський (Byzantine).
Так само чужий наросток, от тільки давно вживаний 🤷♂️
Бачу, доводи в вас скінчилися.
Вам п. Олекса про це вже сказав. 🤷♂️
《Альпійський (Alpine), буддійський (buddistic), турійський (Turiya / Turiia), ренійський (Reni), візантійський (Byzantine).》
Тут нема ні одного українського слова. В "альпійський" і "буддійський" чужий суфікс, у "турійський" й "візантійський" "ій" – частина кореня, у "ренійський" "й" природно переходить із переднішого "і". Принагідно примічу, що українське неодмінюване слово ("Рені") – неподобство.
"В "альпійський" і "буддійський" чужий суфікс"
Ви мені пишете, що наросток -ій – чужий. Я вам наводжу слова, де він є, ті, в яких він належить до кореня, + слова з коренем без нього, але де в прикметнику він додається, на що ви відповідаєте, що він "чужий". Може будуть коли доводи?
"у "турійський" й "візантійський" "ій" – частина кореня"
Правильно, для милозвучності.
"у "ренійський" "й" природно переходить із переднішого "і"."
Правильно, Рені – це множина до "рень", тому ренійський утворено як Альпи - альпійський.
Ну й де Олекса спростував мої слова?
"Принагідно примічу, що українське неодмінюване слово ("Рені") – неподобство."
Здається, воно колись відмінялось:
Рені
Рень
Реням
Рені
Ренями
Ренях
Рені
До речі, деякими слов'янськими мовами кажуть "альпський". Чеською "alpský", хорватською "alpski", словенською "alpski".
《Ви мені пишете, що наросток -ій – чужий. Я вам наводжу слова, де він є, ті, в яких він належить до кореня, + слова з коренем без нього, але де в прикметнику він додається, на що ви відповідаєте, що він "чужий". Може будуть коли доводи?》
Коли "ій" – частина кореня слова, це не може доводить вашої думки.
Коли "-ій-" – суфікс, він чужий, а тому не годиться. Коли цей суфікс, на вашу думку, свій, то наведіть, будь ласка, українські слова з ним.
Коли "Рені" пішов із множини українського слова, то прикметник має буть "ренський", а коли це слово – "рінь", город повинний називаться "Ріні", а прикметник має буть "рінський".
《"у "турійський" й "візантійський" "ій" – частина кореня"
Правильно, для милозвучності.》
Це частина кореня. Милозвучність тут ні до чого.
"Це частина кореня. Милозвучність тут ні до чого."
У чеській Byzantsky, у польській Bizantyński, у хорватській Bizantski. Може таки милозвучність "до чого"?
"Коли "ій" – частина кореня слова, це не може доводить вашої думки."
Моя думка – додавать сполуку -ій до кореня, щоб робить слова милозвучними. Так, передніше я помилково назвав її наростком, та думки це не міняє. Отже, думку це мою таки доводить.
"Коли "-ій-" – суфікс, він чужий, а тому не годиться. Коли цей суфікс, на вашу думку, свій, то наведіть, будь ласка, українські слова з ним."
Наводив же вище: альпи - альпійський, будда - буддійський, Канада - канадійський.
"Коли "Рені" пішов із множини українського слова, то прикметник має буть "ренський", а коли це слово – "рінь", город повинний називаться "Ріні", а прикметник має буть "рінський"."
А прикметник "ренійський". Як це поясните?
Порівняйте Бершадчина, Шведчина
Правописний словник 1929р. (Г. Голоскевич) Вгору
Бе́ршадь, -ді, -ді, -ддю (м.); берша́дський, -ка, -ке, Берша́дчина, -ни
Шве́дчина, -ни, -
Неможливе з погляду вимови.
А як можливе?
Хіба? Було колись слово "Сербщина", у якого будова точнісінько така сама. Чи ви хочете сказати, що тільки з "д" неможливо вимовити?
«Неможливе з погляду вимови.»
Blõd.