А тут що не так? 🙄🧐
Гук [f] неприродний для української мови, а хто ставить його вкупі з иншим приголосним, ґвалтує українську вимову ще більше. Початковий "а" теж не ознака української вимови.
Ґ — теж неприродний для української мови, але Ви ж його вживаєте 🤷♂️
Я б посперечався щодо Ґ
Скільки завгодно. Що на Русі, що тепер у східних слов'ян — українців, білорусів — він неприродний, як і Ф. Але ж їх сьогодні вживають
《Ґ — теж неприродний для української мови, але Ви ж його вживаєте 🤷♂️》
Неправда ваша. Гук [g] з'явився в українській мові природно як одзвінчений [k]: ґава <= кава, ґуля <= куля, якби (я[g]би). Для гука [f] в українському вимовному ладі нема підґрунтя.
《Скільки завгодно. Що на Русі, що тепер у східних слов'ян — українців, білорусів — він неприродний, як і Ф. Але ж їх сьогодні вживають》
Ті, що їм прищепили комплекс меншовартості й на кому дались узнаки польські чи московські мовні навички.
Добродїю Русине, чому відразу гук [f], а не, наприклад, [ɸ]? «Фф» и з виду скидаєть ся на [ɸ] у МФА, а не [f].
«Ті, що їм прищепили комплекс меншовартості й на кому дались узнаки польські чи московські мовні навички»
Пам'ятаю, як мене в школї вчила вчителька вкраїнської мови, що [xw] мовлять тілько "старі баби в селах", а грамотній людинї слїд мовити [f] 🤦♂️ Лихо.
Тепер і ви, Мудрове, пишете "неприроднИй"? Навіщо?
Правописний словник 1929р. (Г. Голоскевич) Вгору
приро́дний, -на, -не
Словарь української мови 1909р. (Б. Грінченко) Вгору
Приро́дний, -а, -е.
1) Естественный. К. Іов. 90.
2) Прирожденный. Він такий уже природний, зроду такий. Константиногр. у. — до чо́го. Способный къ чему. Не природний він до цього. Константиногр. у.
Робле́ний, -а, -е.
1) Прич. прош. стр. отъ робити.
2) Искуственный. Роблені квітки. Харьк. Роблена сметана. Харьк. Кресало буде роблений магнит, а не природний. Ком. II. Ро́блена ві́дьма. По нар. повѣрью вѣдьма не прирожденная, а наученая. ХС. VII. 449.
3) Бывшій въ работѣ, истощенный работой. Коні роблені, того й такі худі. Каменец.
У Скрипниківці та інших вироблених тоді правописах недобре проробили питання з "природним", бо й досі частіше кажуть природній, навіть у Галичині. У Скрипниківці було "христити", що свідчить про недовершеність правопису.
Так, мала би бути Ахвганщина чи Атганщина)
"Ф" у живій мові переходить у деяких словах у "в":
асфальт - асвальт
афганістан - авганістан.
+ до того, "ф" у білоруській тарашкевиці передається через "ў": Аўганіста́н
Замінив перше а- на о- на Олексину вказівку.
+
"Ф" і досі чуже українцям, наперекір усім нівеченням.
Що значить '"ф" і досі чуже українцям'?? Буква «Фф» є чужа вкраїнцям, чи що?
Ю.Шевельов. «Історична фонологія української мови».
«…звук f, як і g, потрапив в українську лише разом із запозиченими словами. При цьому одначе, між ними були дві суттєві розбіжності: по-перше, він був упроваджений набагато раніше внаслідок контактування з греками, тобто на самому початку існування української окремішності в рамцях праслов’янського контимууму: по-друге, він був підпертий авторитетом Церкви. Відповідно, його поширення мало йти щаблями суспільної гієрархії не знизу вгору, а згори вниз.
Не знаю про приклад "асфальту". Я сам довгий час також думав, шо те слово насправді "асвальт", але, скорше за все, лише через тих мовців, у кого /в/ = [v], тому /sf/ та /sv/ однозвучні сполуки [sf]. Можна почути в когось у вимові "свій" як [sfii̯].
Ви ж самі казали, що "в" перед і та и трохи зубувате? Чи воно тоді не оглушується?
Може бути зубним, правда, та не оглушується, оскільки то апроксимант [ʋ], а не фрикатив [v].
Щож, тоді зрозуміло. Хай там що, найближча як на мене до "ф" буде заміна на "в".