ditẽcy (ditẽtiu, ditẽtyu)
Желехівський І, 183: дитячий "kindlich"; німецьке слово значить, крім иншого, "наївний" (https://www.duden.de/rechtschreibung/kindlich).
Творено прикметниковим чепенем *-y-o-s від основи *ditẽt- "дитя, дитят-".
Також приблизно відповідає мотивації самого латинського походження франц. слова naïve ← nativus "рідний, родимий, роджений" → "який тягне до віку (ново)родженого ( = дитини, малюка)" → "який тягне до мислення рівня дитини = наївний".
ounoüit (ounovit)
Onixykêüityu I, 137: внови́тий¹ "наївний".
Xuiba ne e ocifiden?
Як прикладка чи йменна частина складеного присудка: "Вона проста душа", "А вона, проста душа, подумала, що..."
У Котляревського:
Неви́нничати = Наивничать.
r2u.org.ua: наивн*
+