Знову розмовляєте перекладеною до слова московською, а гадаєте, що то українська.

Знову тикаєте людям, а нарікаєте, які вони неввічливі.

А як тоді буде українською?

До чого тут неввічливість? Я вам за мову кажу.

《А як тоді буде українською?》
"Страх", "лихо". В українській мові не вживають слова "жах" як вигука. "Мене обійняв жах", але "Страх, що вони там наробили".

Як це необачно, що вона наважилася порушити професорову заборону. Це ж жах! (Ю. Смолич)
– Жах! Це ж наші союзники. Чи ж ви знаєте, що без них ніколи не буде самостійної Польщі! (У. Самчук)

Це не класики. На мові цих письменників уже далась узнаки сталінська "українська". Уже саме слово "союзники" чого стоїть.

Олексо, а я просив вашого виправлення тут?) Єдиний раз, коли я дійсно попросив усіх, зокрема вас, сказати, чи є у сибтитрах якісь русизми, ви нічого не написали.

Я не розумію вашого докору. Я вам нічого не винний. Я пишу тут зо своєї охоти, а не з вашої вимоги.

Тобто ви просто так вирішили дорікнути мені за мою українську?)

Я помітив вашу помилку й сказав вам про неї. Як от і в слові "вирішати": оте "ви-" геть непотрібне.