Вимова: {mʲiˈtɑ~mʲe̝ˈtɑ pʊˈtɪ͡ɘ̞}.
Желехівський І, 444: міта́ "Merk, Merkmal, Zeichen".
Віха (прасл. *věxa) — термін, що має кілька значень: Віха — тичина, жердина, гілка (часто з віхтем на кінці), якою вказують дорогу, позначають межі ділянки тощо. Віха — у переносному сенсі — поворотна подія в історії, проміжне досягнення, і т.
Віха - це зміна у напрямку - куди б не йшла мова - й може слугувати вказівником. ПЕРЕМІНА у просторі / направлені., Тому то і в просторі у значенні "Віхт"-ець це меньший вказівник, що на цій же тичині.. Вже саме як напрямник. (Штуковина) , що вказує й собою відповідно спрямовує
guiliõ tuoriti slovo ôd coreûn ‹des-/dos-› u déyeslové ‹desiti/dositi› "to meet, to find" ci ‹rét-› u déyeslové "résti";
Gelex. II, 808: ‹рі́сти›, I, 933: ‹судоси́ти›, SIRM V, 468: ‹судо́сити›.
Mogeity bouti, na pr.:
‹tocy rétou› (he eaghel., duoslœuno, u teagé: "reference point"),
‹desilo, dosilo›,
‹rétisco, rétisce›
tc.
Віхтина
/
Віха (прасл. *věxa) — термін, що має кілька значень: Віха — тичина, жердина, гілка (часто з віхтем на кінці), якою вказують дорогу, позначають межі ділянки тощо. Віха — у переносному сенсі — поворотна подія в історії, проміжне досягнення, і т.
Віхтування.
· Віхтець
· Віх тин (від~ тин)
· віха + тин = віхтець
· ВіХта - Віхтець ~
- віхтин
/
ВІХТУВАННЯ
. .
(добірний роздум від М.С.Я.)
____________
.
?1????!????1?
_______
Віха - це зміна у напрямку - куди б не йшла мова - й може слугувати вказівником. ПЕРЕМІНА у просторі / направлені., Тому то і в просторі у значенні "Віхт"-ець це меньший вказівник, що на цій же тичині.. Вже саме як напрямник. (Штуковина) , що вказує й собою відповідно спрямовує
@אלישע פרוש
Так, але тут «указівник».
У чергуванні "У/В" головне -- не впасти в приписництво. В на початку перед приголосним теж цілком прийнятна
Звідки Ви це взяли?
Це скоріше індекс, індексатор