Вимова: {mʲiˈtɑ~mʲe̝ˈtɑ pʊˈtɪ͡ɘ̞}.
Желехівський І, 444: міта́ "Merk, Merkmal, Zeichen".
ВІ́ХА, її, ж. 1. Тичина, жердина, гілка (часто з віхтем на кінці), якою вказують дорогу, позначають межі ділянки тощо.
guiliõ tuoriti slovo ôd coreûn ‹des-/dos-› u déyeslové ‹desiti/dositi› "to meet, to find" ci ‹rét-› u déyeslové "résti";
Gelex. II, 808: ‹рі́сти›, I, 933: ‹судоси́ти›, SIRM V, 468: ‹судо́сити›.
Mogeity bouti, na pr.:
‹tocy rétou› (he eaghel., duoslœuno, u teagé: "reference point"),
‹desilo, dosilo›,
‹rétisco, rétisce›
tc.
@אלישע פרוש