Випадково найшов: goroh.pp.ua: юродивий

Прехвікс є у-, а не ю-. Бува протеза /в/: утлий → вутлий (бо */втлий/ геть не зручне для вимови), але не /й/. Тут нема підстав і для такої протези, бо врода ← урода, врожай ← урожай.

" Бува протеза /в/: утлий → вутлий (бо */втлий/ геть не зручне для вимови), але не /й/"
Справді?
"Тут нема підстав і для такої протези, бо врода ← урода, врожай ← урожай"
Справді?
Почитайте, тоді повертайтеся, будь ласка

Ви кажете /юразити/, /юранці/, /юрятувати/, /юривок/, /юрізати/, /юрівняти/, /юровище/, /юродитися/, /юроки/, /юрости/, /юронити/, /юрочистий/?

Каролино, Ви тут сплутали різнї передчепи 😅

Инде *въ-, инде *оу-, а в слові ‹ю́род› уже *ѫ-. Та дарма, в нас би чень одначе протеза /j-/ там не стала.

До Романа же, ‹у́рід› не є "псих". То є то саме, що ‹виродок›

»Бува протеза /в/: утлий → вутлий (бо */втлий/ геть не зручне для вимови)«

Не через незручність. Там просто /у/ під наголосом, а тому не скорочується

У друс. мові суть засвідчені 'ю' замість 'Ꙋ': юбииство, юдъ, юза, юже, ютроба тощо. Але в українській мові такого вже нема (хіба може в якихось говірках). Тож друс. юродъ дало би в українській "урід".

>Не через незручність. Там просто /у/ під наголосом, а тому не скорочується

Слушно. Суть ще такі приклади, де наголошений передчеп у- протезується?

🤔
Ну, всюди, де стане передчеп ѫ-, той протезується, бо наголос усе падає на його. Та нинї не згадаю ще слів з тим суфиксом

Ви міните, що 'ѫ' є вкремий чеп, а не звуковий ворот (variant) 'у'?

Ну так, очевидно.
Є почеп ‹ѫ-› зо значенням "не, без", рідний перечній частцї ‹нє› (нинї рідкий)
Та є почеп ‹оу-› "геть, од", рідний прийменникови ‹оу› "водлі, возлі".
А тако-ж є почеп ‹въ-›, рівний прийменникови ‹въ›.

ѫ- зо значенням «не, без» став у-/в-: убогий, увічити, вутлий тощо.
Та це цікаво, тобто врід може значити «той, що не вродився»? 🤔

врід?

Урід (др. юродъ)

»Та це цікаво, тобто врід може значити «той, що не вродився»? 🤔«

Скорїйше безродий, вигнанець

Добродію Є. Ковтуненко, спасибі, випередили мене про наголос і носовий.
Головна біда, звично, з логікою.
"Прехвікс є у-, а не ю-. Бува протеза /в/: утлий → вутлий (бо */втлий/ геть не зручне для вимови), але не /й/. Тут нема підстав і для такої протези, бо врода ← урода, врожай ← урожай"
Про ХВ замість Ф хтозна для чого вже мовчу.
Ну, є в нас протеза В, так. Як її існування спростовує (і взагалі може спростувати) існування/можливість існування іншої протези, наприклад й? Із такою логікою виходить, що й "Гулиця" не може бути, бо є "Вулиця"? І непогано б знати про існування протези Й.
Яке взагалі значення цих слів? Що слова "юродивий" не існує? Чи що воно не може існувати?
Про невміння порівняти й виявити залежність виникнення протези/У-В чергування казати марно.

>Не через незручність. Там просто /у/ під наголосом, а тому не скорочується

У́стрій? У́кро? У́хил? У́ряд? У́часть? Теж протезуються по голосні?

Ще раз, Ви геть не розумієте основ логіки, не можете логічно мислити, тому пояснювати Вам щось марно.
Ваша "логіка": якщо протези Й немає в моєму колі (тобто в деякій місцевості) (1) зараз(2), то її ніколи не було й не могло бути ніде (1) ніколи (2).
Як відсутність деякої протези в одній місцевості може, по-Вашому, доводити відсутність/неможливість існування такої протези в усіх інших місцевостях? До чого тут моє коло?
У вашому краї кажуть: /вулиц'а/? Якщо так, то це, виходить, спростовує можливість /Гулиц'а/, чи не так? Ну, якщо в Вашому краї так не кажуть, значить, так не кажуть ніде й не казали ніколи, правильно?
І нічого неможливого в "юрОд" немає

То ганите говіркові твари (див. жийний), то самі ж даєте говіркові відміни, що їх НЕ ВІДАЄ БІЛЬШІСТЬ.

Знову хтозна-що пишете, та ще й нехтуєте те, що я написав.
Сьогодні вже не маю бажання щось Вам пояснювати, коли Ви не можете й не хочете розуміти

Бо Вам нема що відповісти, тож Ви й стіните вужа на сковороді.

Ceomou ‹стінEте›?

»не може "юродъ" у вкраїнській мові дати "юрОд"«

Se e neprauda. Ouge’smi pisau (i gadaiõ ne raz) oge coreiny seoho slova i blizycuix e vierogœdno *ord-, a u siacœmy postayie e proteag *o odinacœu onomou yz *u, dauchi, /ɔ/ — ne he *o, dauchi /o/, iz toiõ rœzniçeiõ œd *u cyto *o u *olP, *orP ne ustõpaié u ceredouagne /ɔ/ : /∅/, a œd “prostoho” *o iz toiõ rœzniçeiõ oge ne imé ceasty u o-peregolosie. Œdtui sõty i pràvilnœi tvarui u rous., he: ‹lòsy : lòsia› *olsy, ‹ròb : ròba› *orbu, ‹rògen : rògyna› *orgyno, ‹lòdva› *oldu-a, *‹lòcoty : lòctia› *olk-ut- (a pozdieye: ‹lœcoty : lœctia›), ‹ròst : ròstou› *ord-t-u (a pozdieye: ‹rœst : rostou›), ‹lòni› (‘last year’) : ‹lònscuy› (‘last year’ adj.) *ol-ni (a pozdieye: ‹lœnscuy› — ou Gelex.).

Se ne znacity oge bui tvarui he ‹rœd›, ‹rœb›, ‹lœcoty› ne boului pràvilnui u rous., ta sõty pozdieychi. Ba, vuinicla tacuimy cinomy versta ‹ròd : ròdou› : ‹rœd : rodou›, ‹ròb : ròba, ròbou› : ‹rœb : robou› tvority i slovotvœrnui mogebnosti (ròzlõciti rœznui teamui).

Rouplivo, postalà znacyno pozdieye pocazeny ‹ròt : ròta›, ‹lòb : lòba›, ‹liòn : liònou›, ‹lèu : lèva› (proti perviesnuix: ‹rot : irta›, ‹lob : olba/ilba›, ‹len : ilna (a œdtui i: iln)›, ‹lev : ilva›), xotcha inchui rodui — yz *PulP, *PurP, *PylP, *PyrP, golososlœuno (phonologically) sõty istovui (identical) vuisje opisanuimy nastoyam yz *olP, *orP.

»Ваша "логіка": якщо протези Й немає в моєму колі (тобто в деякій місцевості) (1) зараз(2), то її ніколи не було й не могло бути ніде (1) ніколи (2).
Як відсутність деякої протези в одній місцевості може, по-Вашому, доводити відсутність/неможливість існування такої протези в усіх інших місцевостях?«

Crivite. Sèsyge yasovoc Vui inogdie vuisounete coli yno slovo dodasty cto iniy.

Але др. родъ має дати в укр. рід. Ба ще в псл. добу воно перейшло в *rodъ, тож мало би ладитись із 'і'. Тобто якщо воно колись і було *ordъ, то стало *rodъ і мало би правитись (іти за правилом) так само, як *rogъ.

Ви пишете, що може бути й 'о', й 'і', то чи справне є ладжене "-ріб" ("виріб") (ПП: ай, бачу), "рівний", і взагалі чи можна вважати за справне надизправні (hypercorrect) твари в українській мові?

Отже, настало сьогодні. Одповім на Ваші нісенітниці, хоча Ви й не зрозумієте. "То ганите говіркові твари (див. жийний), то самі ж даєте говіркові відміни, що їх НЕ ВІДАЄ БІЛЬШІСТЬ".
По-перше, де я їх "ганю"? Цитати, будь ласка, де я саме "ганю" їх.
Я нітрохи не проти їх як таких. Але загалом(!) я рішуче проти й спроб протягування в літмову говіркових явищ, говіркових одмін слів в обох випадках, особливо якщо це спроба нав'язування більшості говіркових явищ меншості:
а) значення говіркової одміни слова (з (іншою) протезою, з іншим узором чергування приголосних абощо) не одрізняється од значення "загального" слова. Наприклад, слово "жити". Його найпоширеніший узір словомін: "живе", "живу", "живімо". Але є ще говірковий: "жиЄ", "жию", "жиймо". Чим "жиЄ" за значенням одрізняється од значення "жиВе"? Здається, нічим. То який глузд додавати його замість "жиВний"? Це не має геть ніяких підстав.
б) значення різні. Але я не менш проти, коли близьке слово — те саме за походженням, але інше за значенням. Наприклад, дуже умовно, додати слово "Госінь", просто "осінь" із протезою, в якомусь іншому значенні (наприклад, вигадаю щось, у якомусь селі "госінню" називають, нехай буде, жовтіння листя).
Далі. "...говіркові відміни, що їх НЕ ВІДАЄ БІЛЬШІСТЬ" — вже котре безглуздя. Слово "юродивий" (із якого нетяжко вивести слово "юрод "), судячи з відомостей, досить давнє й ніяк не обмежується однією говіркою, місцевістю, зокрема через вплив моск. і црк-сл.
Знову ж: я не стверджую, що це слово точно наше. Я не кричу, що воно найкраще передає значення слова "псих" (є сумніви). Але це ніяк не виправдовує безглуздість Ваших слів.
Саме тому я закликаю бути дуже обережними зі словами з наявністю/відсутністю деяких явищ, яким дають різні значення ("нарОд" і "нарІд", наприклад). Також загалом я проти робленого розрізнення значень оддієслівних іменників утворених із -ння та бездоростковим (безафіксним) способами.

Далі. Якщо й не брати до уваги слова добродія Єлисія про походження слова (корінь початково не дуже передбачає переходу О в І), то є щонайменше 4 способи збереження О замість І (3, якщо об'єднати 2 останні):
1) просто збереження О. Збереглося — і все. Виняток. Таке буває, особливо в рідко вживаних словах.
2) Нахапався од добродія Єлисія. у͡о як північний переголос давнього О, що потім поширився як О.
3) Перехід од чергування до нечергування під впливом інших одмін слова, спільнокореневих слів (наприклад, через вплив поширенішого або частіше вживанішого "юрОдивий).
4) Зворотнє утворення од "юрОдивий" після кінця 17 ст.
Хай там як, а повторю: говірковим, малопоширеним, невідомим більшості це слово вважати точно не можна. Незрозумілим більшості — тим паче.
Аж жаль, що це пояснення марне через те, що Ви не зрозумієте

"»Ваша "логіка": якщо протези Й немає в моєму колі (тобто в деякій місцевості) (1) зараз(2), то її ніколи не було й не могло бути ніде (1) ніколи (2).
Як відсутність деякої протези в одній місцевості може, по-Вашому, доводити відсутність/неможливість існування такої протези в усіх інших місцевостях?«

Crivite. Sèsyge yasovoc Vui inogdie vuisounete coli yno slovo dodasty cto iniy."
Справді? Щось не пригадаю саме такого. Дайте, будь ласка, посилання/цитату

"Ви пишете, що може бути й 'о', й 'і', то чи справне є ладжене "-ріб" ("виріб") (ПП: ай, бачу), "рівний", і взагалі чи можна вважати за справне надизправні (hypercorrect) твари в українській мові?"
"надизправні"
Які, вибачте?? НадИЗправні??

Дозвольте дати вичерпну відповідь мені, бо добродій Єлисій живе в своєму світі.
Відповідь на питання, чи можна вважати слова з -ріб-, -рівн- "поправними", залежить ТІЛЬКИ од того, що саме називати "поправним" ("правильним"). В Мові слова, утворенні од дієслів бездоростковим (безафіксним) способом, усічені слова часто мають О замість І. Ви це знали б, якби прочитали Шевельова, с. 918-921 зокрема, там цілий розділ такому присвячений. Тож найчастіше "правилом" ми називаємо найпоширеніший узір. Добродій Єлисій називає непоправними всі винятки, які не можна записати одним словом його кривопису (див. Толоку про латинку).
Як приписують Цицерону, виняток підтверджує правило, тобто існування винятку підтверджує існування правила. Але тут і полягає помилка: "правилом" часто називають просто найпоширеніший узір, закономірність.
Отже, щоб знайти відповідь на Ваше питання, Вам досить сказати, що саме Ви називаєте поправним

"
Але др. родъ має дати в укр. рід. Ба ще в псл. добу воно перейшло в *rodъ, тож мало би ладитись із 'і'."

Ну, навіщо це? Ви так можете накликати того, хто прибіжить розказувати про "різні О". Вам "різних І" й "різних У" мало?

Смішки смішками, а, незважаючи на це, зі звуцьким (фонетичним) і звучинним (фонематичним) станами О в словах із повноголоссям, і, відповідно, з чергуванням такого О з І (так-так, і не тільки) не все так просто.
Багато про це написано, знову ж, у Шевельова

>а)

Так п. Мудров тоді й дав слово "жийний" за "organic" — значення, що його жодне слово від кореня "жити" не має.
А в Вас "юрод" є те саме, що "урод".

>Хай там як, а повторю: говірковим, малопоширеним, невідомим більшості це слово вважати точно не можна. Незрозумілим більшості — тим паче.

Чому Ви так кажете про "юрод", але про "ватра" кажете противне?