Сонорні звуки — приголосні звуки, у творенні яких голос (музикальний тон) переважає над шумом.
Артикуляція деяких сонорних приголосних в українській літературній мові має певні особливості.
Сонорним властиві ознаки як голосних, так і приголосних.
Від основи sonor-.
ЕСУМ (5-354):
Черпане з сучасних євр. мов.
Зводиться до лат. sonorus (дзвінкий; дзюркотливий, гомінкий) <— sonor (звук, шум) <— sono (звучу, шумлю, мовлю, бриню).
goroh.pp.ua: сонорний
https://www.etymonline.com/word/sonorous#etymonline_v_23885
https://en.wiktionary.org/wiki/sonorus#Latin
тому що сонорну шелестівку (приголосний звук) можна тягнути
задум той самий, що й для "протяжного", але ці слова передають ще й ту особливість сонорних, що їх можна тягнути "музично", що це може бути частиною співу (на відміну від, наприклад, глухих "ш" та "с"; якщо так поглянути, то дзвінкі "з" та "ж" теж можна "співоче" тягнути, хоча це вже якийсь дуже своєрідний спів; з іншого боку, "р" не надто співучий)
Хотів був дати ше "(д)звінкий", та буде плутанина зі значенням "voiced" (антонім до "глухий").
звѫк-ьнъiй
Треба не калькувати черпане слово, а знати/розуміти значення й від цього плясати, тобто підбирати/утворювати семантичні відповідники, а не просто ліпити навмання
Словник Желехівського (1-291):
- звучний — tönend (голосний; звуковий; від tönen: https://en.wiktionary.org/wiki/tönen#German ); wohlklingend (милозвучний, мелодійний);
- звучність — Wohlklang (милозвучність, мелодійність).
Я цього слова не вигадував, прикметник "звучний" деколи користається як синонім до "сонорний":
www.google.com: звучний сонорний