Асонанс — 1) Повторення у рядку, фразі або строфі однорідних голосних звуків, напр.: «Сонце гріє, вітер віє…» (Т. Шевченко).
2) Неточна рима, в якій співзвучні лише голосні звуки, напр.: гомін — стогін.
Приклад вживання
Асонанс надає віршованій мові милозвучності, підсилює ïï музичність.
людина, що пише літературну розвідку про голосіння (goroh.pp.ua: голосіння), не оцінить. На жаль, слово зайняте, і натягнути це нове значення --- невдалий задум, бо обидва утямки надто близькі одне до одного. "Голосіння" (асонанс) у самому тексті й голосіння (крики, плач) під час виконання цього тексту, наприклад.
зі́звук
0
принаймні на друге з означень як протиставлення римі
За аналогією до слова
людина, що пише літературну розвідку про голосіння (
goroh.pp.ua: голосіння), не оцінить. На жаль, слово зайняте, і натягнути це нове значення --- невдалий задум, бо обидва утямки надто близькі одне до одного. "Голосіння" (асонанс) у самому тексті й голосіння (крики, плач) під час виконання цього тексту, наприклад.