vœynistche
/β̞yjˈnɪʃt͡ʃɛ/
Œd ‹vœyn|a› + ‹•istche› (*-isk-y-o) ‘yno miesto pœd cyto, miesto/stan/pole ceoho’ (por. ‹oves› → ‹œusistche›, ‹ogony› → ‹oghnistche›, ‹gorod› → ‹gorodistche›, ‹ghniezdo› → ‹ghniezdistche› tc.). Por. i ceix. ‹válčiště› ← ‹válka› ‘war› + ‹•iště›.
Війнище? Наголос?
Позначено ж, на другий
Висунув добродій Єлисій, якому вінець знань не дав додати це по-людськи
По-людськи — це вкрасти чуже слово, ще й обісрати того, в кого вкрав.
Усе правильно каже, міг би сам додавати, а так усім потрошки доводиться "красти", щоб використати те, що він написав
Хто "крав"? Що саме заважало й постійно заважає добродієві Єлисію самому додавати належним письмом свої слова? Під словом кирилицею він може додати його запис будь-як. Я його питав безліч разів: який глузд додавати переклад в обговоренні слова незрозумілим для переважної більшості письмом, знаючи, що воно "згниє" там через те, що його мало хто побачить, а ще менше прочитає?