Друс. рѡвьнати "робити однаковим, рівняти", рус. рівнати (див. ЕСУМ під: рівний) "т.с.".
Дѧкуіѫ Вам за голос, та дівіть мѧ тут Въі нє кажєтє то є калька із москъвского "уравнивать". :D
Ні, і не з якихось моїх примх, а тому, що (так, я перевірив) слово "рівний" є у Словарі Грінченка за номером 3 за тямою "равный, одинаковый".
Переконайтеся ж самі:
http://hrinchenko.com/slovar/znachenie-slova/50929-rivnyj.html#show_point
Було би не так, я дійсно міг би підозрювати російський вплив.
Тобто "робити єдиним", схоже в инших слов'янських мовах:
чес. sjednotit
словац. zjednotiť
пол. ujednolicić
Отут бѫло бъі "їдн-" ← *едьн-, *е пєрєд *ь слабъім.
Хоча, мєнѣ сіакъи твар загалъм нє є до подобъі чєрєз заівє у-.
Змінив.
А "єднати" (без всяких префіксів) на жаль уже зайняте иншими тямами: http://hrinchenko.com/slovar/znachenie-slova/14642-jednaty.html#show_point
Одне не розумію, хіба слово "єдиний" може вважатися руським, коли українська мова не терпить (у давні часи принаймні) початкове "є-"?
Тобто, "єдин" у нас перетворився на "один", "єлень" став "оленем", "єзеро" стало "озеро", то чому "єдиний" не став "одиний", чи не рушить це гармонію української мови?
Питѡм з *е-, либонь, є іно твар: *edyn- → єдьн [йеде́н], едьна [йідна ~ йінна], едьно [йідно ~ йінно], а твар *edin- → єдин(-) [йедин, йедина, йедино] нѣ.
Тобо, коли меджь "д" та "н" не’ма "и", воно є питомє.
«коли меджь "д" та "н" не’ма "и", воно є питомє»
А як слова "єдиний", скажете, спосуда?
Чьто’м’ и казал, є.
Те, що яка різниця, які слова попереду, якщо першими звуками у словах "єдиний" та "один" первісно було те ж саме "(j)ed-". Якщо "єдин" перетворилось на "один", то і "єдиний" мало би стати "одиний"?
Мало би бути «одний» і «оден».
Від прасл. *cěglъ "унікальний, винятковий, єдиний", давньорус. чеглꙑи, чеклꙑи, білорус. чо́клый; близьке до прасл. *ščьglъ; слово дійшло ще з праіндоєвропейської мови:
https://en.wiktionary.org/wiki/Reconstruction:Proto-Slavic/cěglъ
ці́глий — унікальний
ці́глість — унікальність
ціглець — унікальний чоловік, об'єкт тощо
оці́глення — процес набуття унікальних рис
ці́глитися — ставати унікальним
ці́глити — надавати комусь індивідуальних рис
знеці́глюватися, знеці́глитися — припиняти бути унікальним
ці́гливо, цігли́ло — щось, що надає унікальности
Тоді "знеціглювати" – забирати всі унікальні риси, тобто уніфікувати.
Слово практично втратили усі слов'янські мови. Не дамо ж згинути прадавнім слов'янським словам!
Можна словотворити з тями, а не сколити першотвір.
Від прасл. *cěglъ "унікальний, винятковий, єдиний", давньорус. чеглꙑи, чеклꙑи, білорус. чо́клый; близьке до прасл. *ščьglъ; слово дійшло ще з праіндоєвропейської мови:
https://en.wiktionary.org/wiki/Reconstruction:Proto-Slavic/cěglъ
ці́глий — унікальний
ці́глість — унікальність
ціглець — унікальний чоловік, об'єкт тощо
оці́глення — процес набуття унікальних рис
ці́глитися — ставати унікальним
ці́глити — надавати комусь індивідуальних рис
ці́гливо, цігли́ло — щось, що надає унікальности
Цитуючи Єлисія, «Тълк "унікальний" у слова цѣглъи є ѡд тълку "цѣлъи, нєдѣлімъи", ѡд тълку "одін, одін цѣлъи", а нє ѡд "одін окрємъи", тому твар "знеціглити" бъі значіл опак ("навпаки") "дѣліті, чініті рѡзнъім".»
Тому "ціглити" нічого не стоїть завадою залишити за "уніфікувати".
Коротко і зручно.
+
На чім наголос? На передостанньому "и" чи другому "о"?
Караванський подає обидва:
r2u.org.ua: однаковити.
Дякую. Не додумався заглянути в словницю.
+++
побачив у "Проблемах української термінології": "...сприятиме впорядковуванню та зоднаковлюванню мовних засобів..." (Виталь Моргунюк, Микола Зубков, Ігор Ребезнюк, "Нормування та стандартування термінології").